На атоми й назад
Елемент п'ятнадцятий
Жінка, яка нарешті підійшла до свого столу, виявилась напрочуд приязною. У неї були м’які риси, якісь дуже лагідні очі, і надто теплий тон у голосі. Це трохи розчарувало.
— Привіт, Адо, я пані Розетті. Дуже рада бачити тебе в нашому колективі! Твоя форма, ось графік, а ще ключ від твоєї шафки.
Наївна. Слабка. Ідеальна жертва. Я посміхнулась їй саме так, як очікували: чемно, тепло, трохи невпевнено — образ слухняної дівчинки, який мені був потрібен.
Форму я взяла, мов мовчазну згоду на гру, в яку ми обидві щойно вступили. У шкільному туалеті переодяглась — швидко. Біла сорочка гарно сиділа по фігурі, але тканина була тонка, і я швидко змерзла. Тому зверху натягнула чорну худі — оверсайз, довга, зручна, така, що спадала аж до стегон і трохи перекривала руки. У дзеркалі вбиральні я навіть кивнула собі схвально.
Речі склала в шафку номер 332. Ключ причепила до зв’язки з ключами від квартири — все має бути в одному місці, я не люблю безладу. Графік занять вклала у прозорий чохол, призначений саме для цього, і прикріпила до карабіна на рюкзаку, щоб завжди був під рукою.
А потім, не поспішаючи, піднялась до свого класу. Новий колектив. Нові люди. Новий бій.
І я вже знала: я гратиму тут за своїми правилами.
#6397 в Любовні романи
#2635 в Сучасний любовний роман
#989 в Детектив/Трилер
#407 в Детектив
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
