Глава 6

Катріна 
-Ну заходь.- Ян увійшов в мою кімнату і сів у крісло.Зачинивши двері,сіла на ліжко. 
-Ну то,що ти хотів? Чи ми будемо так і сидіти? Я, між іншим, виснажена, думаю, ти також і сну мені явно не вистачає.
- Ти колись думала перед тим як говорити?
-Що?
-Я все роздумував,навіщо ти поперлася за нами у відділок? Чи в тебе взагалі не вистачає мізків,чи то що?- То ось чому він постійно мовчав,він думав про мій вчинок.
-Ну взагалі-то, я думала тебе рятувати,і так, до речі, і не подякувала за порятунок.
-Я тебе не захищав, просто розім’явся,засидівся.-Ну звичайно, як я могла подумати,що він захищав мене?Просто ще один самовпевнений індик, якому абсолютно все рівно на інших.
-Тоді чому ти сюди прийшов?
-Ну от,дякувати тобі,я втратив свою думку і забув,що хотів сказати.Ех,піду,я,напевне, до себе.-Підвівшись,  він пішов у бік дверей,коли їх відчинив то обернуся.- Тобі ж ще готуватися до свого першого дня у новому університеті.До завтра,Мартишка!
-Та чому ти мене так постійно називаєш?!-Вигукнула я,але він вже зачинив двері.
Він був правий,у мене завтра перший день на новому місці,нові знайомі…Але доречі ”завтра” це дуже гучно сказано,адже на годиннику було вже 4:07 ранку.Який жах!Мені ж прокидатися у 7:00.Терміново у ліжко,негайно!Коли я заснула, на телефон прийшло повідомлення, спершу подумала: кому я потрібна так пізно?Хотіла глянути,а потім передумала.Хто б там не був,завтра від мене отримає фофан.

***
Прокинулася від просто жахливого звуку,і ні, це не будильник,це ще гірше! Мені у двері так тарабанили,що думала вибʼють.Я перевернулась на спину,взяла подушку і спробувала закрити вуха,але  ж ні, не вийшло.З великими,тяжкими, і не передать словами якими мученими, силами- я піднялася.Зачекайте,це ще не все,я тільки сперлася на лікті, а далі було все складніше,проте перемога за мною.Я взяла ту ж саму подушку і готова тільки як відчиню ці двері,то відразу подушкою заряджу по тому, хто мене розбудив.Я відразу і здійснила свій план,але за дверима стояв власною персоною-Царь. Якось він більше схожий був на розлюченого бика.
-Упс,добрий ранок!-Мої слова його аж ніяк не переконали,він  підняв повільно подушку,ну все, потрібно  звідси “дерти  кігті”  .Цією подушкою він замахується на мене,але, дякуючи  Богу, у мене низький зріст і я пролізла між його ногами.До речі, дякую йому,що завжди стоїть в стійці.Я полетіла до низу по сходах.
-Ану стій,стій сказав!-Почула я голос позаду.
-Ага,щас я ще жити хочу!-Моїм єдиним спасінням була кухня.Забігла я туди,відразу тримаючи зоровий контакт з мамою.
-Катріно,чому ти так рано прокинулася,і чому ти бігла?-Запитала мама.
-Привіт,матусю,я вирішила зробити собі ранкову пробіжку.-А сама собі думаю,що я просто рятувалася від хижака.
До кухні прийшов Ян, десь вже закинув мою подушку,потім моральну компенсацію потребую.Якщо не знайду подушку,так щей подушку купити.
-Так добре,сідайте снідати.
Я сіла біля Яна,бо там були столові прибори,мамин легкий натяк.З часом прийшов батько Яна, а ,коли моя мама почала розмовляти до свого чоловіка,Ян активувався.Почав накладати мені їжу в тарілку і говорячи,щоб я їла більше,і сил було вдосталь.
-Ти де мою подушку дів,маньяк?-Сказала я достатньо пошепки щоб дорослі не почули.
-Я б посперечався ще хто з нас маньяк.
-Досить мені вже їжу класти! 
-Ти ж в нас дуже активна дівчина,потрібно енергію повертати.
-Знаєш, я була б більш активною,якщо б хтось мене не розбудив. Щей таким способом як “тарабанення” в двері!
-Ти повинна подякувати,завдяки мені ти не запізнишся до нового універу.-Він посміхнувся хижою посмішкою і продовжив трапезу.
Я сиділа розглядаючи його,поводить себе так, як ніби нічого не сталося,Гад!
Через кілька хвилин я подякувала за сніданок і поспішила в кімнату. Вдягла сьогодні сірі джинси кльош,білу рубашку з гарненьким вирізом,довге чорне пальто, а взула червоненькі підбори на шпильках. І доповнила свій образ чорною сумкою, в яку помістила декілька зошитів для лекцій. Хотіла всім показатися стильною дівчиною. До речі, потрібно оновити гардероб,бо скоро зима,та значить потрібні новенькі речі. Тут  згадала про подругу,із вчорашнього дня  з нею і не говорила. Я підійшла до тумбочки, де знаходиться телефон на зарядці,і згадала про повідомлення, яке прийшло до мене вночі.Це був якийсь невідомий контакт,відкривши чат я побачила одне єдине повідомлення:
“Ти в мене асоціюєшся лише з Мартишкою🙈”
Я вийшла з дому і тримала шлях до машини,яку мені виділив Микола Олегович. Але перед нею стояв Ян. Ну що, знову? 
-Відійди,я хочу сісти,мені не можна запізнюватися.
- Я хочу,щоб ти поїхала зі мною.
-Пх,я теж багато чого хочу.
-Ми повинні працювати злагоджено.
-Здається,я дуже сильно тебе подушкою вдарила. 
- О,тобі мамочка нічого не розповіла. Тоді я розповім,ти знаєш,шо скоро весілля, не наше звичайно. Дорослі хочуть це провести пошвидше, тому термін: два тижні. Цю справу доручили найвідповідальнішій людині,тобто мені. Ну а я там домовився,що мені потрібен помічник,ну тут не залишається варіант,як взяти тебе.
-Щось не бачу твого захвату.
-А що мені потрібно радіти? В мене і так багато справ,мені це весілля взагалі не потрібне.
-Так, мені теж,сідай уже.
Він почав підходити до мотоцикла,завжди мріяла на ньому кататися,але нікому було мене вчити. Він дав мені шолом.
-Зачекай,а моя зачіска?!
-Та нічого з нею не буде,повір мені, сідай.
Довелося вірити йому,на свій страх і ризик я одягла той шолом. Я схопила  його за талію і притягнулася до нього блище. Ми їхали по місту,а затори обїжджали дуже легко,бо мотоцикл маневрував між автівками. Коли ми приїхали до університету,усі погляди спрямовані були на нас. Я злізла з мотоциклу відразу після Яна,від адреналіну в мене трусилися ноги,тому коли опинилася на землі, ноги підкосилися. Тут уже за традицією мене підхопив Ян. Я звичайно вдячна,але якщо були погляди, які не були спрямовані на нас,то тепер всі без виключення дивляться. Відразу відсторонився від хлопця і почала розгладжувати свій одяг,Янова підозріла посмішка знову з'явилася на обличчі. 
-Ну все, дякую,що підвіз, далі я сама.- Розвернулася і попрямувала до входу, звичайно всі дивилися на мене. Я підняла тільки вище голову і пішла з рівною спиною. Коли увійшла, до мене одразу підбігла дівчина низького зросту зі світлим волоссям та блакитними очима.
-Привіт,мене звати Настя,я староста нашої групи, приємно познайомитись.
-Я Катріна, приємно.
-Тоді ходімо я тобі все тут покажу і з усіма познайомлю.- Дівчина здалася мені дуже привітною,доброю і не несла якісь погані наміри до мене. Можливо, я навіть знайду тут подругу? Університет величезний,тому запам'ятати все нереально. Коли ми підійшли до потрібної аудиторії,я витягла повітря,щось я нервую. Настя зайшла першою,а за нею вже я.
-Народ,знайомтеся- наша нова одногрупниця Катріна,любіть і не жалуйте.-Сказал Настя.-Пішли,сядеш поряд зі мною.- Я відповіла їй вдячливою посмішкою і пішла за нею. 
Перша пара у  нас право. Навчаюся на юриста,тому це головний, можна сказати, предмет. Після дзвінка зайшов дорослий, ну років 45 чоловік,у діловому костюмі та з якимись папочками.
-Це- Олег Петрович Проскурнович,суворий чоловік,якщо здавати екзамени у нього є всі шанси не здати.-Підказала Настя.
Через 10 хвилин до аудиторії постукали. Зайшли троє хлопців,уявіть собі Макар,Матвій ну і куди без Яна. Так найдивніше,що приїхали то ми разом,а запізнюється він. Так, зараз не зрозуміла,він же старший за мене на 2 роки, то як так вийшло,що він зі мною в одній групі.
-Настя,чому четвертий курс,з нами?
-У нас цей предмет змішаний, сьогодні ми з ними,а завтра з третім курсом. Перші навчаються в інші дні. Такий розклад.Краще глянь,бачиш тих трьох?-Вона сказала на Яна і його дружків.- Вони тут самі круті,особливо отой,що в чорній рубашці.
Я лише зараз помітила як виглядає сьогодні Ян. Чорні штани, така ж сорочка й білі кроси,дивно,що не чорні.
-Той,що блище до викладача стоїть-Макар. Він мій хлопець.- Я така була здивована,що забула про те, що потрібно щось відповісти. 
-Справді!?-Все що змогла відповісти я.
-Так, зустрічаємося рік.- Стримати сміх було дуже складно,адже як у такого хлопця, як Макар могли бути так серйозні відносини?
-Хлопці,щоб більше не запізнювалися на мою пару, сідайте.-Сурово сказав викладач.Вони сіли відразу за нами,ой здається мені це буде довгий день.