Глава 4

Ян
Після вирішення деяких питань по справі батька,я вирушив до кухні,Галина сьогодні нас балувала смачною лазанью.Моя “мамуля” бігала, допомагала Галині поставляти їжу та прибори. Теж мені господиня. Так,цікаво,а де ж моя сестричка? Мартишка вирішила не приймати прийом їжі? Хм..цікава особа. Я сів за стіл на своє звичайне  місце, відразу пройшов очима по столу і зрозумів,що прибори лише для трьох осіб.
-А де…ем як її там?
-Ти хотів сказати де Катріна?- Відповів Старий. А точно,в неї дивне ім'я, як і вона сама.
- Ага.
-Вона на роботі.-Відповіла “матуся”.- Говорила я їй, щоб звільнилася звідти,а вона мене не слухає.- Похитала вона головою і сіла НАРЕШТІ за стіл.
-Люба,а де вона працює?
- Та в барі якомусь,вона там працює з подругою,по ночам. Ой постійно переймаюся за неї. А ти чому Яне не їсиш,не смачно?-Тут питання вже було для мене. Їсти якось перехотілося,думаю тепер про Мартишку,чому вона працює в якомусь барі? В неї проблеми з грошима,чи тут в чомусь іншому проблема?
-Яне! До тебе говорять,ти шо спиш?-Батько повернув мене” з небес на землю”.
-Апетиту немає. Я пішов буду пізно.-Вийшов з-за столу і пішов до виходу. По дорозі до мотоцикла я писав повідомленню своїм двом макакам-Макару і Матвію. Ці двоє зі мною ще з 1 класу,ми проходили через всі проблеми. Постійно втрьох і вписатися за один одного можемо легко. Домовилися зустрітися біля бару” Мальва”. Туди їздемо не часто,просто пообідати,там смачний омлет. А так погуляти,то лише в ночі і то не часто. Частіше всього ми їдемо на хату до когось. Осідлавши свою Yamaha YZF-R6 Race.
Я виїхав на трасу і помчався по нічному місту. Звук мотоцикла,як небесний рай. Хочеться чути його скрізь і весь час. Я люблю швидкість вона повністю моя,коли я тримаю кермо. Я граю зі смертю і мені це до вподоби. Заводячи мотоцикл на парковку, вже бачу дві дуже знайомі машини. Взагалі їх не помітити нереально,адже яскраві кольори їх виділяють на тлі інших.
-Оо,приїхав,ти шо знову на цій розвалюсі їздиш? - Перший зі мною привітався Марк,Матвій пожав мені руку,а коли потягнувся до мене Марк- я дав йому підзатильник.
-Я тобі дам розвалюха,вона буде покраще твоєї машинки. Ще раз так обізвеш  мою ластівку-вуха надеру.
-Та зрозумів,зрозумів,а бити навіщо? Фу, не вихований.- Я “закотив” очі,як мала дитина, чесне слово. Матвій посміявся і ми дружно і весело відправилися до середини. Тут гуло життя,офіціанти ходили і метушилися,”людей було море”. Багато було і симпатичних дівчат, які танцювали,уже п'яні. Ми пройшли за наший звичний 5 столик, там найчастіше тусуємося, він на першому поверсі, але в зручному місці. Ми сьогодні гуляємо чисто чоловічою компанією утрьох,у Макара дівчина є,але в них там так складно. Взагалі оце,як він мені розповідає про їхні стосунки мене аж “вивертає”,тому що ну мені таке зовсім не цікаво. У мене дівчини немає і найблищі років 10 навіть не планую. Хочу закінчити навчання і очолити батька бізнес,потім почну заробляти хороші гроші і аж потім можна планувати сім'ю. Замовлення в нас прийняла дуже приваблива дівчина із рудим волоссям,зі стрункою фігурою і милим личком. На бейджику написане ім'я Ліза. Мила дівчина,видно,що гарно виконує свою роботу.
-Нічого така.-Сказав Марк,як тільки-но вона відійшла.
-У тебе взагалі-то дівчина є.-Сказав Матвій.
-А в тебе немає.
-І що? Он в Яна також немає.
- Ні,його я чіпати боюся. Ой годі вже про цих дівчат, ви краще скажіть:бачили на якій я ласточці приїхав,га? Просто монстр,біла  SSC Tuatara: семилітровий турбодвигун,який дозволяє “вичавити” до 1350 “кінських сил”. Розгін до першої сотні займе всього 2,5 секунди!
-Непогано,непогано.-Підхватив Матвій- Я також на новенькій кралі приїхав.Aventador LP700-4(Roadster):двигун - дванадцяти циліндровий об'ємом 6,5 л. Розгін від 0 до 100 км/год відбувається за 2,9 с. Максимальна швидкість 350 км/год.-Я мовчки дивився на їхню перепалку, один говорив, інший підхопив. Добре,що в мене мотоцикл і ні з ким змагатися за кращу машину. Вони б ще довго сперечалися,якщо б їх не перебив чоловік,який надто гучно кричав. Ми повернулися до столику, де відбувалася перепалка,дівчина стояла до нас спиною. Коли сварка перейшла на новий етап,дівчина виявила бажання заступитися за себе. Тільки після того, як вона заговорила, я зрозумів хто там стоїть.Моя Мартишка. Я відразу підвівся на ноги і почав підходити до епідемії сварки. Позаду було чутно як скрипнули стільці, хлопців також встали і пішли за мною. Коли той чоловік почав піднімати руку, я не дав  завершити те, що він хотів. Ображати Мартишку ніхто не сміє,окрім мене.
-Тільки спробуй її пальцем тронути.
-Ти ще хто такий?! Хочеш фінгал під око,мужики!- Чоловіки які сиділи за столом здійнялася. Нас троє, а їх п’ятеро, перспективи звичайно на нашій стороні. Ми ще поки тверезі,а ці ледве на ногах стоять.Той що говорив,почав махати руками,я ухилився і вдарив йому прямо в обличчя, хлопці також не відставали і почали бити інших. Поки я відбивався від одного, на мене ззаду налетів інший. Один удар я пропустив, тому один з чоловіків попав мені по обличчю і я відразу відчув смак металу- кров. 
От козел! Видно ж буде! Я бачив як Матвій взяв стілець і одного чоловіка відключив, вдаривши того ним. Марк бився відразу з двома,але Матвій вже ішов йому на допомогу. Я метнувся очима по залу,стояли налякані люди,і в натовпі була Мартишка,вона дивилася прямо на мене. Її погляд опустився нище,в очах блиснуло занепокоєння і вона зникла в натовпі. Чоловік якого я вдарив з новою силою налетів на мене, на цей раз я вдарив його піддих.  На подвір'ї завила сирена і на парковку заїхала поліція,чоловіки у формі вийшли з машини, і побігли до входу у бар.  Ззаду  мене хтось відтягнув за руку і відвів в сторону, я не відразу зрозумів,що це Мартишка.
-Ти що робиш?
-Ти поранений.- Вона почала відчиняти аптечку і діставати засіб для обробки рани. Піднесла  вату до губи, і глянувши на мене запитала:
-Не пече?
-Ні.-Ми так просиділи  приблизно 2 хвилини, аж раптом:
- Савенко Ян Миколайович?
-Так,а що?
-Ви затримані,прошу проїхати з нами до відділку.