Глава 3

Ян
Коли батько мені розповів про те,що одружується я був такий розлючений.Він забув маму після того як пройшов лише один місяць.ОДИН.З того часу в нас з Старіком трабли з спілкуванням. Я роблю все,щоб він мною “гордився”: ходжу до клубу,гуляю,але про роботу,  яку дає мені батько я також не забуваю.Мама завжди хотіла,щоб я колись очолив наший бізнес.Усе було у межах норми,допоки Старий не сказав,що одружується на звичайній бухгалтерші з нашої компанії. Так вона щей з донькою!! Тоді я дуже на нього розізлився і поїхав до друзів на квартиру,щоб заспокоїти думки.Коли  я приїхав, вечірка була в повному розпалі. Але мав жахливих настрій, тож поїхав додому,але там мене чекав сюрприз. Старик  не говорив коли нова “сімейка” саме приїжджає, тому був здивований,що побачив таку симпатичну дівчину біля сходів.Вона здалася мені привабливою і милою? Так, стоп, тепер вона моя типу сестричка? Фу,маячня.Вона дивилася, і в очах було здивування і навіть страх.Я посміхнувся.
-Ти хто така?-Запитав,але відповідь я звичайно сам чудово знав. Мені подобається ,що вона мовчала,вона боялася.Грати з людьми навчив мене тато. Він так само робив,  коли вирішував якісь питання.Завжди надавлював на потрібне місце. Якісь приховані переживання чи “скелети в шкафу”. Коли вона мені сказала,що донька майбутньої господарки цього будинку, мені аж смішно стало. Господиня в цього будинку одна-моя мама.
-Що за звуки?-по сходах з'явилася жінка середнього віку.За нею відразу з'явився мій батько. То ось наша нова “мамочка” 
-О,я бачу ви вже познайомилися?-загомонів Старий.
-Так,моя нова сестричка дуже мила особа.-Просто її обличчя потрібно було бачити.Вона явно не очікувала.Але на мій подив швидко надягла маску байдужості і заговорила рівним тоном:
-Мам,я тебе шукала,можна тебе?
Вони відійшли поговорити ми також мовчки не стояли.
-Ти де був?-Старик сьогодні не явно не в гуморі, -ти все виконав,що я тобі поручив?
-Ще не все,сьогодні закінчу останню справу.Там виникли деякі ускладнення. Поки я їх розрулював витратив час.
Батько декілька хвилин роздумував, а потім легко кивнув.Він ніколи не втручався в мої справи.Знає,що якщо я сказав виконаю, то я виконаю.Після того,як ми перекинулися ще декількома словами, я пішов в свою кімнату. По дорозі проходив повз однієї з кімнат.Двері були при відчинені, тому я відкрив їх і обіперся під стіну і дивився як ця дівчина танцювала та обирала одяг. 
  Маленька,наївна,Мартишка!

Катріна
Ми відійшли з мамою поговорити,хотілося дізнатися про цього синочка.Коли я його побачила то,бажання зарядити кулаком по його обличчю,а також дізнатися про нього ставало все більшим.
-Мамо,той хлопець.Як його звати?
-Це Ян,син Миколки і безпосередньо його спадкоємець.Він хороший хлопчик, хочу щоб ви потоваришували,як не як майбутні брат і сестра.-Злість переповнювала в край,ніякий він мені не брат! І ніколи ним не буде.
-Ще хотіла нагадати ,що в мене сьогодні зміна, тому буду пізно.-Мама важко зітхнула.
Я не дала їй змогу договорити і швидко пішла наверх.До зміни залишилося пів години,а я навіть не знаю,що вдягнути.Звичайно, там я переодягнуся у форму,але ж до самого бару мені не йти в домашньому одязі.Бій шов довго, адже,що вдягнути це вибір нелегкий. Після довгих роздумів, я вирішила увімкнути музику,щоб не так тускло було.Я пританцьовуючи вибирала одяг, поки до кімнати не увійшов він. Я зрозуміла,що стояв Ян, от знала і все.Думала скільки він буде ще мене розглядати. Говорити,що його помітила, я не поспішала.Щось там мама говорила,що він вже має права?То йому 18, а то  і більше…Надіюся, не більше 19.Треба буде колись скористуватися його послугами,а що? Ми з ним не ладнаємо,але ж підвести мене він може? Вирішила я одягнути   темні джинси та білу рубашку.Сьогодні  я до пізньої ночі, тому  взяла із собою снеки,щоб перекусити між роботою.Я спустилася на перший поверх,  майже вийшла з будинку,як до мене підійшов мамин наречений.
-Катріно, а ти десь ідеш?-Запитав він,підходячи до мене.
-Так,в мене є деякі справи,я ж можу виходити?
-Звичайно,можливо, тебе підвести?
-Не погана пропозиція,якщо вам не складно, то добре.
Ми сіли у чорну машину і назвавши адресу,машина рушила.
-Ти будеш тут разом з подругою?- Коли машина зупинилася на парковці біля бару чоловік задав мені запитання.  
-Думаю,що це вас не стосується,адже ви мені не татусь і не дядько.Мама знає де я,з ким і навіщо. Цього я думаю буде достатньо.Дякую,що ви мене підвезли.-Цими словами я покинула машину  і пішла в напрямку бару.
Сьогодні в мене зміна з Лізою і Максимом. П'ятниця,тому буде велика кількість людей,а це ще означає,що прийду я сьогодні додому і відразу ляжу спати навіть не відчуваючи ніг.
Пройшла година,а за нею і друга.Все було добре допоки за один зі столиків не підсіла одна дуже знайома персона.Обслуговувати Яна я не мала жодного бажання. По-перше,він мені не подобається, це вже ого яка причина,а по-друге, я не хочу,щоб він дізнався де я працюю.
-Ліз,за 5 столиком сидить компанія хлопців,там є і Ян,можеш ти їх обслуговувати сьогодні?
-Той самий Ян?!
-Тихіше.Так,це він.
-Хто він?Ууу нові пліткиии.-Зненацька завопив Макс.
-Так, тебе це не стосується,-сердито відповіла я.
-В нашої Кат. з'явився краш!-Вигукнула Ліза.Тільки це почув Макс він  став до мене ще блище,почав посміхатися,а в очах з'явилися іскринки.Ну все ви йому спробуйте тепер не розповісти, він  же розірветься на атоми. 
-Що ти таке говориш? Ніхто в мене не з'явився,ти глянь на нього, його скоро розірве від недостатності інформації. 
-Усе, ідіть вже працюйте,зараз як Гена побаче,що ми не працюємо, посаде нас не дієту по грошам.Ліза, ти за 5 столик,а ти, збирач пліток, шуруй за барну стійку.
Макс пішов, але з яким розчаруванням в очах.Та краще так,чим він отримав би дезінформацію.Тим часом я пішла за 3 столик,як шкода,що він знаходиться поряд з 5.
-Доброго дня! Чи готові ви вже зробити замовлення?-За столиком сиділа компанія чоловіків років 30,не більше.
-Ну нарешті,я гадав я сьогодні залишуся без закуски.-Один з уже п’яних чоловікі відповів.
-Вибачте,то що ви будете?
-Нам “Пивну Фішку” і скоріше.-Я повідомила коли буде готово,розвернулася на каблуках і пішла до сторони бару.
Збирала  цей набір з випробуванням,коли це робила-паралельно відповідала на запитання Макса.І думала про те, якби я хотіла запустити цей снек прямо в обличчя цим чоловікам.Але, на жаль, це в моїх мріях.Побажала сама собі удачі з гордо піднятою головою та пішла відносити замовлення. 
-Я не зрозуміло говорив?!-Я аж завмерла.
-Вибачте,ви це мені? 
-А кому ще?!Я крім однієї тупої куриці тут нікого не бачу.-Так, Катріно, тримайся була б ти не на роботі, сказала б йому хто тут петух.
-Вибачте, я принесла замовлення вчасно,а на образи переходити думаю не варто.-  Після цього він встав і підійшов впритул.
-Ти що,ще будеш мені говорити щось?! А?!! Ти,ти ніхто!
-Слухайте ви,не підіймайте на мене голос.-Вже не витримавши,відповіла я.Мені вже байдуже чи звільнять мене, але далі ображати не дам.
-Та ти,що зовсім дівка страх втратила?!-Тут він вже піднімає руку,щоб вдарити,але його зупиняє інша чоловіча,сильна рука.І за нею пролунав голос:
-Тільки спробуй її пальцем тронути.