Пролог

Це сталося далеко-далеко в минулому. Маленька дівчинка поїхала відпочивати разом зі своєю родиною. Мама і тато зранку сказали,щоб вона вдягла купальник,бо вони йтимуть на море. Маленька дівчинка тоді була така щаслива,бо вона ніколи на ньому не була. Коли вони там відпочивали татові прийшла як не як геніальна ідея:"А давайте покатаємося на кораблику. Доню,ти хочеш покататися на справжньому кораблику?" Дівчина звичайно погодилася,бо це було в її думках як великі пригоди. Орендувавши корабель,вони вийшли в море,капітан був за штурвалом.а родина на самій палубі. З собою дівчинка взяла свою найулюбленішу іграшку,ведмедик,якого майже не випускала з рук. Коли родина вже почала забувати про всі негаразди і просто розважатися, дівчинка випустила ведмедика з рук і він упав у воду. Вона так почала хвилюватися,а з очей потекли сльози. Вона неодмінно стрибнула у воду,навіть не думаючи про те,що там велика глибина,сильна течія та і вона не дуже добре вміє плавати. Після того як вона стрибнула,дівчинка почала тонути і швидким часом пішла на дно. Батько кинувся за нею і хотів її врятувати,але коли вони майже винирнули разом. Тато побачив,що пливе корабель і не бачить,що у воді люди. Він відпустив свою дівчинку і прийняв весь удар на себе. Коли дівчину і тата достали з води,то її довго приводили до тями. Першими словами дівчинки були:"Мамо,а де тато?" Мама з слізьми на очах промовила:"Все буде добре". Серце шалено почало битися і вона зрозуміла,що не буде все добре. Коли вона обернула голову,то побачила як в чорний мішок закривають чоловіка,яким був для неї всим,її татком. Вона побігла до нього,вона кричала,плакала і просила його повернути. Просила,щоб він відкрив свої небесно-голубі очі і подивився на неї з усним тим теплом,з яким він дивився на неї завжди. З того часу дівчинка росла без батька,мама про неї піклувалася,але їй не вистачало тата,а мамі свого чоловіка. Але проходять роки,дівчинка підросла,а мама знайшла своє нове кохання...