Розділ 4. Гистрікс

Хто такий гистрікс

Я аж скинулася: невже наг згадав щось із свого життя?

- А де бачив? Ти його що, знаєш?

- Та в тебе он на стіні бачив, біля дзеркала, - відповів Вальд. – Там у тебе прямо купа картинок королівської сім’ї, і королева, її син, і два небожі, і ще й той новомодний співак, який зараз популярний, Дереза, чи як його звати.

- Резеда, - виправила я і почервоніла.

Добре, що Вальд мене не бачив, а то мені стало якось ніяково. Ну то й що, що я люблю цього красунчика? Вирізала картинку з газети і причепила на стіну. Дуже вже в нього пісні гарні, все про любов, про страждання, сльози та розбиті серця... Я і поплакати могла, коли слухала ці наспіви... А королівська сім’я і справді теж у мене на картинці на стіні висить. Дуже вже там королева гарно вийшла, до речі, в людській іпостасі. Красуня – очей не відірвеш! А родичі всі її там у нагових образах, з хвостами та плавцями, все, як треба.

- А-а-а! – розчаровано протягла я, знову відкидаючись на свою подушку. – Я думала, що в житті десь бачив, може, згадав щось. Я щойно бачила на городі сусідку, то вона розповідала, що біля сусіднього села, Федорівки, стоїть королівський загін...

І я переповіла Вальдові нашу розмову з бабою Галькою. Правда, про вогонь-траву промовчала, хай вона згорить ясним полум’ям.

- Так ти, може, з того загону, що біля Федорівки стоїть. Треба вияснити, - закінчила я. – Може, в них там який охоронець безвісти зник, чи ще щось сталося...

- Не все так просто, Василино, - зітхнув Вальд. – Ти ж пам’ятаєш про яйце. Боюсь потрапити з вогню та в полум’я.

Так, це справді була проблема. Треба було точно вияснити, що там сталося, чи справді не зник хтось із охоронців, але обережно, делікатно, не викликаючи підозри.

- Я спробую це вияснити, - сказала я, - але на днях, бо завтра маю дуже важливу справу, мені треба сходити в Нечистий ліс.

- Це який Нечистий ліс? - стрепенувся наг.

- Біля нашого села, Підлісного, де ти, до речі, опинився, є ліс, така собі умовна межа між Амрітамом і лісовим народом. Його називають Нечистим. Мені вкрай важливо завтра туди потрапити, бо це останній день перед повнею.

- До чого тут повня? – спитав здивовано Вальд.

- Ну-у-у, - я не знала, чи варто було вводити нага в курс своїх справ.

З іншого боку, помічник мені б не завадив. Але Вальд наче ще погано себе почував.

- Як ти себе почуваєш? - спитала я.

- Вже набагато краще, - відповів наг і запевнив. – Мені потрібна була вода і їжа. Завтра я буду повністю здоровий. Так ти розкажеш, що тобі треба в Нечистому лісі?

- Я не знаю, чи варто про це розповідати, - пояснила я Вальдові. – Це таємниця. Хіба що ти поклянешся нікому не розповідати про це.

- Добре, я обіцяю, що нікому не розповім, - завірив мене наг.

- Поклянися чимось важливим для тебе! – не погоджувалась я.

- Гм. Клянусь водою і свободою, - промовив чоловік.

Так, це була сильна клятва, бо вода і воля у нагів були одними з головних принципів життя.

- Дивно, Вальде, - задумливо сказала я, - ти пам’ятаєш про королівську сім’ю, пам’ятаєш все, що стосується життя нагів, не дивуєшся нічому, але не можеш нічого згадати про себе, - засумнівалась я.

- Я теж силюся згадати щось про себе і не можу, - погодився Вальд, - таке враження, що хтось спеціально витер мою пам’ять саме про моє життя.

Так, були серед магів і нагів такі мастаки, що могли це зробити. І після клятви нага я розказала йому, чому мені потрібно в Нечистий ліс.

- Справа в тому, Вальде, що я не з цих країв. Два роки тому ми з батьком приїхали сюди, щоб знайти одну людину. Спочатку ми оселилися в Дев’ятнадцятому Колі, а пізніше, коли мій тато помер, я переїхала в Підлісне. Бо саме тут, біля цього села, бачили того, кого ми шукали. Мого нареченого, Корнія, - почала я розповідати.

- У тебе є наречений? – тихо перепитав наг.

- Так, ми заручені ще з дитинства, жили в одному замку, разом вчилися, в школі, разом... Втім, це не важливо, - я обірвала себе, бо мені боляче було згадувати все це, підійшла до найголовнішого. – Справа в тому, що я стала причиною того, що він перетворився на гистрікса.

- На кого? – здивувався наг. – На гистрікса? Так вони ж невеликі за розміром і в нас не мешкають, заморські тварини.

- Так, я знаю, - підтвердила я. – Він став особливим гистріксом, чарівним, великим і небезпечним. Не знаю, чи лишилося в нього щось від людини. І все це – результат мого невдалого магічного експерименту. Я трохи володію магією і цікавлюсь новими науковими розробками в цій сфері. Вірніше, це було тоді, коли я попросила Корнія стати піддослідним в одному моєму експерименті. Все пройшло невдало, Корній, перетворившись на монстра, втік з замку і зник у невідомому напрямку. Я почала його шукати, щоб усе виправити. Мій батько підтримав мене. Коротше кажучи, все погано. Гистрікса ловлять. Його хочуть вбити. У повний місяць він стає слабким і безпомічним. І королівський загін, який стоїть біля Федорівки, точно може вбити його. Тому завтра я йду в Нечистий ліс, щоб спробувати врятувати його. Я підготувала спеціальну настоянку, яка перетворить його знову на людину. Принаймні, я сподіваюсь на це.