Ні про що
5
Як би Дощу тоді наказали описати голос Франчески, він би спасував. Бо це було щось більше за голос. Хтось наче вчепився ззаду металевими щипцями в шию, так, що він не міг поворухнутись, і те, що виходило з дівчини, пропалювало його уздовж і впоперек, змушувало щосили стискати пальцями рук неосушену склянку, а пальці ніг, навпаки, вистромились угору що дерев’яні, і коли горло звело спазмом від майже прошепоченого, прошипілого, просичаного Франею:
«А на вітах гойдаються
Нехрещені діти»,
крізь тонку плівку сліз він бачив абсолютно іншу людину, жінку, з пломенистими очима, палким рум’янцем, розпашілим лицем і груддю, соковито-червоними губами і, що найстрашніше, чітко вираженою відьомською звабливістю у рухах.
І коли вона витягувала «Вийди, вийди Іванку», він вже не дивувався, половина його «я» відокремилась і вже з боку, з іронією, чи не з гомеричним реготом спостерігала, як друга, залишена, застигла на місці половина знічується, зменшується, розчиняється у владі цього потужного дару і не знаходить в собі ані сили, ані бажання пручатися…
#7806 в Любовні романи
#1842 в Короткий любовний роман
#1834 в Жіночий роман
Відредаговано: 31.12.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
