Ні про що
3
А він був просто Ваня Дощ.
Новий рік зустрічали невеличким товариством, у гуртязі. Дощ – як належить – у центрі уваги. З безпрограшною для підкорення дівчачих сердець гітарою і трагедією в синіх очах. Уже давно на той час підкорена Катря, організаторка свята, покладала великі надії на продовження стосунків, однак попри всі свої жіночі принади більше Доща не цікавила. Тим не менш, вона чудово знала його репертуар і непогано йому підспівувала, тому він раз-у-раз вдячно стискав їй руку, смакуючи трохи садистським задоволенням, що дівчина вже не виплутається з його пут. Водночас, для підтримки форми, він устигав загравати з двома із решти дівчат, і ніяк не міг вирішити, котра ж йому більше до снаги. Третьою із решти була сіра тінь. Але те, що вона, на відміну від інших, не підспівувала йому навіть найпопулярніших пісень і не сміялася з його анекдотів, дражнило його і розбурхувало уяву. Він полюбляв загадки. Щоправда, вона сиділа в напівтемряві, під ялинкою, затьмарена відблисками новорічних прикрас, і він постійно забував про її існування. «Добре хоч портвейн розливає Мандрик, а то б дівчина так і святкувала тверезою…», – посміхався турботливий Дон Жуан.
#7806 в Любовні романи
#1842 в Короткий любовний роман
#1834 в Жіночий роман
Відредаговано: 31.12.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
