Розділ 15. Чудесне перетворення

Каріна дуже добре запам'ятала знак, який проступив на зап'ясті, коли Торбіон за допомогою зілля перевіряв її родову печатку. Малюнок мав чіткі фіолетові контури і нагадував три язики полум'я або пелюстки екзотичної квітки. Каріна знала, що кожен відбиток унікальний. У роду Дак'Кастерів, наприклад, це гілка дерева з вузьким листям, а в роду Лоїз, до якого належить Каролайн — фіолетове трилистя.

Однак під впливом зілля на зап'ясті може проступати не лише родовий знак, але і сліди магічного дару, якщо він, звичайно, є. Про це Каріна щойно дізналася з книги, яку з таким захопленням читала. Сліди магічного дару — це більш бляклий малюнок, що ховається за родовою печаткою. За цими слідами можна визначити тип магії. У юної сироти, героїні роману, були здібності до магії стихій. У Хортен-Фьорді це вважається рідкісним даром. Ілюстрація в книзі демонструвала малюнок на зап'ясті сироти, який свідчив про її здібності.

Каріна впізнала його — точнісінько такий самий знак був і на її зап'ясті: коло, поділене на чотири сектори. Він був ледь помітний, ніби просто фон для основного малюнка, але тепер Каріна знала, наскільки важливу інформацію несе цей начебто простий фон.

Вона згадала, як уважно Торбіон вивчав малюнок, що проступив на її зап'ясті. Канцлер, здавалося, помітив якийсь нюанс. Лише тепер Каріна зрозуміла, що саме його здивувало. Він був готовий побачити трилистя роду Лоїз, але те, що під ним проступлять сліди магічного дару, виявилося для Торбіона сюрпризом.

Каріна переможно посміхнулася. Ця усмішка була адресована не стільки канцлерові, скільки своїй долі, яка не завжди була до неї ласкава, а тут раптом розщедрилася на такий неймовірний подарунок. Магія стихій. Це що за дар такий? Що Каріні з ним робити? Вона відчувала, що мова про щось дуже особливе. Її фантазія розпалилася не на жарт. Під стихіями зазвичай мається на увазі вогонь, вода, повітря — щось таке. Це що ж виходить, вона може керувати стихіями? Силою думки зупиняти полум'я? Поки, чесно кажучи, не дуже вірилося.

І була ще одна проблема. Досі Каріні здавалося, що вона може бачити в Корнеліусі підлітка завдяки своєму дару. Але магія стихій до такого дару начебто не має жодного відношення. І якщо садівник здається їй іноді юним, то справа не в Каріні, а в ньому самому. Щось із Корнеліусом все ж таки не так.

Втома важкого дня взяла своє. Каріна знову заснула за читанням. І так само, як і минулого вечора, події книги плавно перенеслися в її сон. На ранок важко було зрозуміти, які епізоди були описані в романі, а які просто наснилися.

Каріна вважала, що її пробудження знову супроводжуватиметься падінням газети в ліжко, але цього разу вона прокинулася за кілька хвилин до прильоту листоноші. Розбудив шум, що лунав із двору. Вона підскочила з ліжка і визирнула у вікно. Перші промені ранкового сонця освітили картину, яку Каріна зовсім не чекала побачити.

З подвір'ям відбулося якесь чарівне перетворення. Акуратно підстрижені кущі та чисто виметений майданчик перед ґанком змінили вид із вікна до невпізнанності. Винуватець цього несподіваного перетворення, Корнеліус уже переніс фронт робіт із двору до сквера — замітав одну з алей.

Каріна була така здивована його ініціативою, що кілька хвилин стояла як зачарована і стежила за рухами мітли. Причому вона була у своєму захопленні не сама. Вся зграя "милих крихіток" обліпила дерева вздовж алеї і пильно спостерігала за порушником спокою. Можливо, Каріна дещо перебільшила, вважаючи, що вихованці перебувають у такому ж захваті від того, що хтось господарює у їхніх володіннях, але в усякому разі агресії вони не виявляли. "Милі крихітки" не чіпають того, хто їх годує, а вчора ввечері забезпеченням їхнього харчування Каріна та Корнеліус займалися разом.

Ранок, що почався з приємного, і далі протікав чудово. Прилетів голуб-листоноша, приніс свіжу газету. Проте читати її одразу Каріна не стала. Зайнялася сніданком. Потрібно було віддячити Корнеліусу за старання. Вчора ввечері вона виявила на кухні безліч мішечків із крупами. Мабуть, Матильда зовсім не була б проти, якби Каріна позичила в неї трохи провіанту. Вона за все заплатить господині за першої ж нагоди.

Каріна знайшла відповідний посуд і зварила вівсяну кашу із сухофруктами. Вийшло цілком смачно.

Під час сніданку Каріна не шкодувала теплих слів для Корнеліуса, а той у свою чергу дякував за ситний перекус й із задоволенням ділився планами, як можна покращити весь сквер. Закінчилася розмова проханням садівника дозволити йому втілити свої ідеї в життя.

Каріна поставилася з розумінням до ентузіазму Корнеліуса. На службі у Торбіона він не може зайнятися улюбленою справою, тому що канцлер не дозволяє ушляхетнити зарості дикої рослинності, що оточують замок. Садівник засумував за садовими ножицями так само, як Каріна засумувала за швейними інструментами. Певна річ, вона не буде проти, якщо він відведе душу тут — у володіннях Матильди.

— Корнеліусе, можете залишатися стільки, скільки вважаєте за потрібне, і приводити до ладу сквер на свій смак.

— Дякую, моя пані, — усміхнувся він їй своєю фірмовою м'якою усмішкою.

Після того, як були нагодовані підопічні, Каріна вирушила на роботу, залишивши садівника господарювати у сквері. Дорогою вона згадала, що так і не відкрила газету — надто насиченим подіями видався ранок. А даремно вона не прочитала новини — дізналася б про дещо сенсаційне. Втім, Каріні і так стало про все відомо, варто їй було переступити поріг салону сестер Брінхілд.

Обидві хазяйки вже були на місці. Вони так жваво розмовляли між собою, що навіть не помітили її появи. Вона спробувала зрозуміти, про що говорять модистки, але якийсь час не могла збагнути, що викликало стільки емоцій. Зазвичай їхні розмови стосувалися тканин, фасонів та клієнтів, але тут явно йшлося про щось інше.

— Думаєш, це правда? — у словах Лії скепсис межував із захопленням.

— Анітрохи не сумніваюся. Усі ранкові газети про це пишуть! — впевнено заявила Мія.