Розділ 13. Яким буде вердикт?

Розмова з Корнеліусом вийшла дивною. Садівник здогадався, про що йтиметься. Він підняв подушки, щоб Торбіону було зручніше сидіти в ліжку, і заговорив першим.

— Я вже відвідував її, мій канцлере. Не турбуйтеся, з її світлістю все гаразд.

Торбіону подобалося, що останнім часом Корнеліус став передбачливим і спритним. Раніше садівник відрізнявся більшою статечністю. А тепер він скрізь встигає. Взяв на себе зобов’язання зайнятися бібліотекою, також, із задоволенням грає роль партнера у вправах з мечем. Корнеліус завжди був відданим слугою, але з недавніх пір вони з ним зійшлися ще ближче. Тепер Торбіон був готовий навіть назвати його другом. Хто, як не друг, здогадався б вийти на слід втікачки, поки сам канцлер зробити це не в змозі?

Торбіон не став питати, як Корнеліусу це вдалося — здогадувався, що допоміг Філософ — провів туди, де сховалося дівчисько. Але було цікаво, що вона обрала в якості притулку. Знову жіночу обитель?

— Де вона?

— Місце на вигляд цілком безпечне, — ухильно відповів Корнеліус.

Торбіон глянув на садівника вивчаючим поглядом. Чому він ухиляється від прямої відповіді?

— Вона взяла з тебе обіцянку не видавати її?

— Я не давав обіцянку явно, але вона малася на увазі. Її світлість ясно дала зрозуміти, що не хоче, щоб її знайшли.

— Не скажеш навіть своєму канцлеру?

Торбіон не знав, чи його дратує, що Корнеліус відкрито став на бік Каролайн, чи, навпаки, захоплює його прагнення виконати взяту на себе негласну обіцянку, навіть якщо вона коштуватиме йому гніву канцлера. Така поведінка більше властива людині благородного походження.

— Вона довірилася мені, мій канцлере. Хіба я можу зрадити її довіру? —усміхнувся Корнеліус. — З тих першооснов, що не купити за гроші, довіра — найцінніша.

Торбіон не міг повірити своїм вухам. Остання фраза садівника — це ж не що інше, як вислів давньо-фіордського філософа Амаді-галь-Разі.

З тих першооснов, що не купити за гроші, довіра найцінніша. Її паросток так просто розтоптати, але поливай його регулярно щедрістю душевною — і ти отримаєш вічну відданість.

Торбіон згадав, як викладач словесності та філософії заохочував його вчити напам'ять мудрі висловлювання галь-Разі. Гарна освіта, яку хотів дати Торбіону батько, передбачала вивчення праць древніх філософів, але звідки такі знання у садівника?

— Тобі пішла на користь робота в бібліотеці, — похвалив Торбіон.

Він вирішив, що не вимагатиме від Корнеліуса, щоб той розповів йому, де ховається Каролайн. Садівник має право не видавати її, якщо вже взяв на себе негласне зобов’язання. Щойно Торбіон зміцніє після травм, він легко відшукає втікачку, користуючись допомогою Філософа. Адже зрозуміло, що вона ховається десь недалеко, якщо Корнеліус встиг відвідати її і повернутися назад. Торбіон був майже впевнений, що вона не стала тікати в інше місто, а знайшла собі притулок прямо в Бйонсберзі.

Наскільки ж свавільний у неї характер, якщо вона віддала перевагу поневірянням в незнайомому чужому місті перед забезпеченим життям в замку Торбіона. Каролайн хоч здогадується, скільки небезпек на неї чатує у великому багатолюдному місті? Внаслідок того, що дівчина все дитинство і юність провела в глухій провінції, вона не має жодного життєвого досвіду і може потрапити в неприємності. Будь-який пройдисвіт може її образити.

— Корнеліусе, йди, потурбуйся про її світлість. Будь постійно поряд. Забезпеч її захист і зроби так, щоб вона ні в чому не відчувала потреби.

— Все зроблю, мій канцлере, — Корнеліус вклонився і вийшов.

Коли Каріна заходила до салону сестер Брінхілд, у неї вже повністю дозрів її бізнес-план — до найдрібніших деталей. Їй не терпілося поділитися ним з Мією та Лією, але ті були завантажені роботою та завалили завданнями і саму Каріну. Клієнтки йшли одна за одною. Воно й не дивно. Після літнього ярмарку в Бйонсберзі розпочинався сезон свят та бальних вечорів — багаті панове поспішали оновити собі гардероб.

Лише опівдні, коли салон закрився на невелику обідню перерву, нарешті з'явилася можливість спокійно поспілкуватися з сестрами.

— Зазвичай обід нам приносить Сюсанна — булочниця з сусідньої пекарні, — розповіла Лія. — Вона випікає для нас свої фірмові коржики.

— Ми й тобі замовили порцію, люба. Коштує недорого — лише пів сфольдо, — додала Мія.

Каріна була вдячна, що сестри-модистки подбали про неї, бо поки що вона ще погано уявляла, як організувати собі харчування. Коржики — звучало ситно, тільки турбувала ціна. Пів сфольдо — це половина її денної зарплатні! Напевно, на майбутнє доведеться підшукувати якийсь дешевший варіант.

Але, взагалі-то, фірмові коржі від Сюсанни коштували цих грошей. Вони нагадували піцу. Тонкий корж рум'яного тіста та багато начинки: овочі та сир. Виглядало апетитно, пахло дивовижно. Каріна згадала, що сьогодні не снідала, а вчора замість вечері в неї був лише фруктовий чай.

Обідати Каріну запросили за столик, який стояв у внутрішньому дворику салону під симпатичною квітчастою парасолькою. Невідомо, чи снідали сьогодні сестри-модистки, але вони накинулися на коржики з не меншим ентузіазмом, ніж Каріна. Страва виявилася соковитою і ніжною, при цьому скоринка на тісті весело хрускотіла. Здавалося, що нічого смачнішого Каріна за все своє життя не куштувала, і було трохи шкода, що їй така їжа поки що не по кишені.

Втім, може, й по кишені, якщо вдасться вмовити сестер на бізнес-авантюру. Настав час викладати свою ідею. А вона полягала ось у чому. Незабаром у Бйонсберзі очікується спортивний турнір. Каріна жодного уявлення не мала, в якому виді спорту змагатимуться команди міст. Але це було неважливо. Головне, що турнір збирає багато глядачів. А якщо так, можна спробувати створити моду на фанатську атрибутику. У земному світі вболівальники із задоволенням приходять на спортивні матчі у шарфиках та бейсболках з емблемами своїх команд, а чим місцеві вболівальники гірші?