Розділ 6. Маленька тріумфальна перемога

Невисокі господарські будівлі та дерева умовно ділили внутрішній двір на чотири нерівні майданчики. Те, що здивувало Каріну, відбувалося на галявинці в дальній частині двору. Причому здивувало не саме дійство — тут якраз все цілком передбачувано — канцлер вправлявся в бою на мечах. Вразило інше — з ким він цим займався. Це був той самий світловолосий підліток, якого Каріна бачила біля урвища. Їй здалося обурливим, що такому юному хлопцеві, майже дитині, дали в руки бойову зброю — величезний важкий меч. Було обурливо і водночас дивовижно, як спритно він із ним вправлявся.

Небезпечна розвага. Тренування зовсім не виглядало навчальним — це було справжнє змагання. У Каріни в грудях холоділо від того, як грізно схрещувалися мечі, з яким зловісним звуком ударялися вони один об одного і щити, якими суперники прикривалися від ударів.

Вона не відводила погляду кілька секунд, поки її увагою несподівано не заволодів птах, що перелетів з гілки одного дерева на гілку іншого, ненадовго затуливши собою картину поєдинку. Птах виявився великим пугачем з білим оперенням і величезними жовтими очима. Хіба ці істоти не мають вдень спати? Хоча, може він і спав, але його розбудив брязкіт зброї.

Яким би красенем не був пернатий, довго відволікати від основного дійства не зміг — Каріна знову перевела погляд на галявину, де відбувався поєдинок. І щоб краще було видно, почала наближатися до місця подій. Раптом, придивившись, вона дещо помітила. Що за чортівня? Їй довелося тричі протерти очі. Не було ніякого хлопця! Торбіон відпрацьовував прийоми бою з іншим напарником — зі своїм садівником, а за сумісництвом бібліотекарем Корнеліусом.

Та що ж це таке? Чому вона вже вдруге прийняла його за підлітка? Він не дуже високий і досить стрункий. Можливо, через це? А його сиве волосся здається їй білявим. Здалеку, зі спини, його, і справді, можна прийняти за юнака. До того ж, він такий спритний! Орудує важким мечем із дивовижною віртуозністю. Пощастило Торбіону з працівником. На всі руки майстер.

Учасники поєдинку помітили Каріну не відразу — надто були захоплені поєдинком. Вона мала час трохи поспостерігати за ними. Канцлер знову був одягнений у свою шкіряну туніку і шкіряні штани, ставши схожим на головоріза, яким його Каріна побачила вперше. М'язи бугрилися на його оголених руках щоразу, коли він змахував мечем. Ох і нагородила його природа силою. І ось цього громила ти вирішила переграти, Каріно?

— Досить, Корнеліусе. Дякую, — різко зупинив поєдинок Торбіон, щойно помітив, що за ними спостерігають. — Чекаю на тебе завтра в цей самий час, — кивком відпустив він свого спаринг-партнера.

Той із ввічливим поклоном пішов, не забувши променисто посміхнутися Каріні. А ось Торбіон на посмішку не розщедрився.

— Що вас привело сюди, ваша світлосте? — у його голосі чулося чи то глузування, чи то поблажливість. — Хіба юних дів не лякають подібні видовища?

Друге питання Каріна вирішила залишити без уваги, а ось на перше відповіла:

— Я прийшла висловити обурення щодо вашого наказу не випускати мене за ворота. Мені пригадується, ви назвали мене гостею, а не бранкою.

Вона глянула на нього войовничо і зробила крок уперед, показуючи, що її зовсім не вражають його габарити, м'язи та навіть меч.

Ось тепер його губи все ж таки смикнулися в усмішці. Він устромив зброю в землю і сперся на неї руками.

— Якраз через те, що ви моя гостя, я й наказав не випускати вас за ворота, бо несу відповідальність за вашу безпеку.

Його відповідь показувала, що він не хоче відкритої ворожнечі. Каріна здогадувалася, що її статус дочки гранд-канцлера не дозволить Торбіону діяти силою. Він вирішив переграти її у словесному поєдинку — задавити своєю сумнівною чоловічою логікою. Даремно. Чоловіча логіка безсила проти жіночої.

— Як люб'язно з вашого боку, що ви взяли на себе турботу про мою безпеку. А про моє здоров'я теж?

— Певна річ, — кивнув він злегка спантеличено — мабуть, відчув каверзу.

— Для підтримки здоров'я мені потрібні теплі речі на випадок прохолодної погоди, яких я через певні обставини не маю. Якщо моє здоров'я є такою ж вашою турботою, як і моя безпека, ви повинні скасувати наказ і дозволити мені поїздку до міста, де я зможу придбати як теплі речі, так і змінний одяг.

Здивованість проіснувала на обличчі Торбіона не довго.

— Я передбачив, що вам знадобиться новий гардероб, і запросив на завтра кравчиню, — Каріні подарували погляд переможця.

Ти ба, який негідник, усе він передбачив.

— Кравчині знадобиться не один день, щоб повністю оновити мій гардероб. Навіть якщо вона залучить до роботи кілька помічниць. Набагато практичніше придбати кілька готових вбрань прямо сьогодні.

Торбіон на хвилину задумався, чим заперечити, але Каріна вирішила добити його, не даючи часу на роздуми.

— Якщо ви стурбовані моєю безпекою, то пошліть зі мною когось із ваших людей. Чи ви сумніваєтеся, що воїни вашого загону спроможні забезпечити мій захист? — тепер настала черга Каріни подарувати йому глумливий погляд.

Ну і що його світлість вибере? Визнає, що його воїни ні на що не здатні, чи поступиться вимогам "гості"? І поки Торбіон все ще не знайшов, чим крити, вона продовжила:

— Я помітила, як спритно вправляється зі зброєю Корнеліус. Поряд із ним я почуватимуся в безпеці. Звеліть йому супроводжувати мене.

Кращого супутника годі й шукати. Балакучий садівник може розповісти дорогою багато цікавого.

Торбіон роздратовано потер підборіддя. Схоже, його аргументи вичерпалися.

— Що ж, я організую вам подорож до міста з надійним супроводом.

Каріні здалося, що під "надійним супроводом" він має на увазі все ж таки не Корнеліуса. Але це півбіди. Головне, що вона досягла свого і її хитрий план починає потроху втілюватися в життя. Каріна раділа своїй маленькій тріумфальній перемозі, що далася досить легко, не підозрюючи, чим обернеться для неї ця поїздка.