Розділ 9

Як же чудово прокидатися не від звуку противного будильника, а від відчуття, що ти виспався. На Землі я часто чула вислів: "На тому світі відіспишся", та навіть сама собі часто це повторювала, коли не спала бувало цілу добу, а іноді і більше. Можу сказати вам із впевненістю: не виспитесь. Тут вас теж будуть змушувати вставати на світанку і ганяти так, що в вас не тільки друге дихання відкриється, а і навіть четверте та п’яте.

З дня, коли ми з ректором перевіряли мою магію, пройшло три тижні. До початку навчального року залишилося трохи більше місяця, тому мене активно тренували і допомагали пізнати магію. Це, виявляється, не так вже і просто — навчитися хоча б відчувати та контролювати свої сили. Це дітям, в яких дар росте і розвивається разом з ними, просто, а коли тобі вже трохи перевалило за двадцять п’ять і про існування магії ти дізнаєшся разом з новиною про те, що помер, якось важко зразу стати видатним чаклуном.

Ректор так серйозно взявся за моє навчання, що сьогодні в мене нарешті перший вихідний за цей час. І тут треба дякувати не раптово пробудженій совісті чи співчуттю, а, як не дивно, криворукості працівників міністерства, які щось накрутили в документах, і замість нових реактивів в лабораторію вони привезли кілька возів продуктів переробки їжі свійських тварин. Так, саме того, що має не найприємніший аромат. Не знаю, про що думали кур’єри, та коли вони запитали, куди вигружати доставку, секретар, думаючи про коробки з реактивами і не бажаючи витрачати свій час на такі дрібниці, просто махнула рукою на центральний вхід в академію. Я вже згадувала, що на вози було накладено закляття, яке не пропускало всі ці аромати? Саме до того моменту, поки весь вміст не висипали прямо перед сходами.

Того дня отримали всі: і кур’єри за таку доставку, і секретар за недобросовісне виконання роботи, і навіть я за те, що просто висловила загальну ситуацію словом, яке перше прийшло в голову. Я ж не винна, що тоді в голову прийшов тільки міцний український мат. Хто ж міг подумати, що навіть не розуміючи значення, ректор все зрозуміє по інтонації? Іноді в мене закрадаються сумніви, чи не є він менталістом. Хоча коли я його про це питала, то отримала негативну відповідь. Тому ректор спочатку підтримав мене ще поверховішим висловом, а коли зрозумів, що і кому сказав, відправив мене на двогодинну персональну лекцію до себе в кабінет.

Цілий день всі старалися не попадатися йому на очі і злитися зі стінами, якщо пересікалися в коридорах. Так пройшов цілий день, аж поки ввечері прийшов лист з міністерства з відповіддю на питання: "Якого це приїхало сюди?". Звучало питання, звісно, більш офіційно. Відповідь прийшла теж доволі довга та доволі офіційна, але головна думка була добре зрозуміла:

"Що замовляли, те і отримали. Не подобається? Проблеми ваші. І взагалі бюджет не гумовий і не може виконувати всі ваші забаганки."

Після прочитання листа я думала, що ректор вибухне від злості. Але він на секунду заспокоївся, і розплився в такій посмішці, що мені аж лячно стало. Сказав, що в мене вихідні до його повернення, і зник у порталі. А разом з ним зникла і вся та купа, яку так і не прибрали. Ех, мені вже шкода тих нерозумних людей, хоча за вихідний я їм дякую. Чим би зайнятися, раз в мене є вільний час?

Наскільки я пам’ятаю, на території академії є чудова оранжерея, яку я досі не бачила. Все вирішено: спочатку на сніданок, хоча судячи з часу вже на обід, а тоді в оранжерею. Добре, що навіть на канікулах тут працює їдальня, адже багато працівників та аспірантів більшу частину часу проживають на території академії.

***

Ну що ж, після смачного обіду можна і гори звернути. Хоч у мене сьогодні вихідний, і можна було б відпочити, та лежати цілий день у кімнаті буде доволі сумно. Все-таки в нашого покоління є залежність від гаджетів. Найбільше я шкодую про те, що не маю можливості слухати музику. Треба буде якось поцікавитися в когось, чи нема тут пристрою, схожого на наші плеєри. Хоча навряд чи я зможу слухати на них рідну музику.

За такими роздумами я нарешті дійшла до оранжереї.