Розділ 5

Вас колись мучили кошмари? Такі що ніяк не прокинеться. Мені такі сняться дуже рідко, але щоразу після цього відбувається щось хороше. На цей раз мені наснилася війна. Я була як сторонній спостерігач. Єдине що не давало розчинитися уві сні це сильний біль, так як кожна клітина тіла повільно вмирає. У якийсь момент прийшло усвідомлення того, що зі сну я вже не повернуся. Картинка почала ніби стирається, поки я не залишилася в повністю сірому просторі. Не знаю скільки часу минуло поки я побачила людину що наближалась до мене.

        -  Ну, привіт, Ліліє. Нарешті ми зустрілися. Хоч і не за найкращих обставин. Дозволь представитися, мене звуть, Ренімар. Я ректор Міжрасової Академії. І головна новина. Ти померла!

Я кліпнула кілька разів, намагаючись осмислити почуте. Померла? Це жарт? Але біль, що відлунює у всьому тілі, і ця неприродна порожнеча навколо мене не давали можливості сумніватися.

- Вибач, що так різко, але ти повинна знати правду. - чоловік, що стояв переді мною, уважно дивився мені в очі. - Проте це ще не кінець. Ти маєш вибір.

-Вибір? - голос мій прозвучав здивовано й трохи хрипло.

- Так. Я пропоную тобі шанс. Ти можеш піти далі, прийняти свою смерть... або ж вступити до Академії й почати нове життя. Але не як  просто людина, а як маг.

Я відчувала, як холод пробирається до самих кісток, але всередині почало наростати передчуття. Це був шанс, якого я ніколи не чекала.

Тиша повисла між нами, а Лілія не могла вирішити, що її бентежить більше – сам факт смерті чи те, що незнайомець говорив про це так спокійно. Ренімар же продовжив, наче звик до подібних зустрічей.

- Я розумію, що це багато інформації одразу. Але знай – твоя смерть не випадковість. Доля підготувала для тебе інше життя. Тут, у світі, де існують не тільки люди, а й істоти, про які ти, можливо, лише читала в книгах. Міжрасова Академія – це місце, де ми навчаємо тих, хто може вплинути на рівновагу між світами. І ти одна з них.

Лілія хотіла заперечити, хотіла спитати, чому саме вона, але слова не знаходилися. Вона не розуміла, чи це сон, чи щось більше.

- Ти маєш вибір, - продовжив Ренімар. – Залишитися в Академії, прийняти своє нове життя і відкрити правду про себе. Або ж піти далі – у невідомість, звідки ще ніхто не повертався.

Він подивився на неї, чекаючи. Але Лілія досі не могла повірити в почуте. Що це – другий шанс чи пастка? І хто вона тепер?

Вирішила порадувати вас ще однією частинкою сьогодні. Не забудьте поставити вподобайку, вона зігріє серце автору і додасть сил для написання нових кусочків. Також буду рада вашим коментарям. Надалі постараюся радуати вас новими частинками кожного дня опівночі.