6

Мсьє Жак зустрів нас з неприхованою радістю і непідробною щирістю. Я представив йому свою супутницю, і розказав легенду яку майстерно зіткав з маленьких часточок правди та великих кавалків власних побрехеньок. Мовляв це моя дружина з України, яку я дуже люблю. За сімейними обставинами, вона раніше не мала можливості покинути рідну землю, і бути поряд зі мною. Та тепер ситуація змінилася на краще, і жінка нарешті приєдналася до мене.

Вислухавши цю розповідь француз розуміючи прицмокнув губами, сказав своє улюблене «о-ля-ля», і повів мою «благовірну» показувати свій будинок, ну й звісно хизуватися виноградником. Те що жінка-іноземка нічогісінько не втямить з його пояснень, колишнього вояку ніскільки не хвилювало. Він осідлав свого улюбленого коня і зупинити чолов’ягу не спромігся б навіть міфічний Геракл.

Ввечері наш господар мав змогу ще двічі виразити своє захоплення емоційним «о-ля-ля». Вперше, коли я дістав пляшку коньяку, завбачливо прихоплену мною у вуйка Стефка. А вдруге, коли Руслана подала нам, до нього, на закуску, бануш з бринзою та шкварками. Цей знаний карпатський харч, хазяйновита жінка власноруч наготувала ще вдома, щоб нам було чим заморити черв’ячка в дорозі. Наїдку виявилося так багацько, що чималу його порцію, ми контрабандою провезли аж у Францію. Звісно за своїми смаковими якостями він значно поступався свіжозвареній страві, та навіть підігрітий у мікрохвильовці пішов на ура.

Трапеза того вечора у нас вийшла на славу. Головне, без якихось труднощів, вдалося влаштувати Руслану на роботу в маєтку. За домовленістю, вона повинна була, в міру своїх можливостей звісно, допомагати мені на винограднику, прибирати в кімнатах і тримати в порядку сам будинок, ну й звісно щоденно куховарити. Останнє вочевидь було наслідком її ж таки хизування своїм банушем, котрий так припав до смаку колишньому легіонерові. І скажу відверто, прозорливий француз тут не прогадав. З того часу як жінка стала хазяйкою на кухні, ми перестали харчуватися деінде окрім нашого дому, як і замовляти готову їжу в різних закусочних.

Про те, де влаштується Руслана, навіть мови не велося. Як моя дружина, вона, природньо, мала проживати разом зі мною, у моєму помешканні. Однак великих проблем ця пікантна обставина нам не повинна була створювати. Кімната у мене хоч і не королівських масштабів, та у ній вистачало місця і на просторе ліжко, і на зручну софу і навіть на письмовий стіл та шафу для одягу. Окремий санвузол знімав всякі питання щодо особистої приватності. Ну а з дрібними, побутовими незручностями, можна було й змиритися. Ми ж дорослі люди, і приїхали в Францію не на курорт розважатися, а на заробітки.