МІжнароднІ Аферисти

1

Все це розпочалося понад рік тому на звичайній зустрічі випускників мого класу. Загальноприйняту традицію ми справно підтримуємо від того самого часу як закінчили школу, регулярно влаштовуючи святкування на честь чергової круглої дати. От і того разу, минуло рівно два десятиліття, як наша рідна альма-матер випустила нас у доросле життя. Зібралися звісно ж не всі однокласники, бо примхлива доля розкидала нас ледь не по всьому світу, але хто зміг, той не погордився і прийшов.

Офіційна частина промайнула за традиційною схемою, хоча якось болісним шпичаком штрикнуло усвідомлення того, як же мало залишилося тих педагогів з  якими разом гризли граніт науки в навчальних аудиторіях. Після цього був затишний ресторанчик у середмісті рідного Борислава, де вже в невимушеній дружній атмосфері продовжилося святкування. Щедре частування на столі, запальні танці під бадьору музику, веселі кпини друзів і нескінчені спогади шкільних років злилися в один різнобарвний калейдоскоп феєричних враження і бурхливих емоцій.

Після кількох келихів коньяку і ще більшої кількості шалених польок та елегантних вальсів я вийшов на вулицю для перекуру. Був доволі теплий лютневий вечір, небо іскрилося щедрим розсипом яскравих зірок, у мене трохи стугоніло в голові від випитого алкоголю, тож і не зауважив коли поряд опинилася однокласниця Оксана. Жінка підійшла непомітно та по незабутньому аромату її парфумів я вмить здогадався хто знаходиться у мене за спиною.

Колись ми були не лише однокласниками. Дівчина почала цікавити мене десь в класі десятому. Між нами зав’язалися близькі романтичні стосунки, котрі не обмежувалися лиш невинними поцілунками. Якийсь час обоє навіть мріяли поєднати наші життєві стежини в одну сімейну автостраду. Однак не склалося. Оксана поїхала навчатися до Львова де й знайшла свого судженого, я ж теж не барився і одружився на іншій. Та незважаючи на такі звороти долі, теплі й довірливі відносини залишилися між нами і по сьогоднішній день.

Однокласниця прекрасно знає про моє особливе ставлення до неї і час-від-часу користується цим. Ось і в той вечір вона підійшла щоб в черговий раз звернутися до мене по допомогу. Суть прохання була така. Виявилося що у Оксани є небога котру буквально замордувало хронічне безгрошів’я. Мовляв доброї, стабільної роботи у неї немає, а вона мати-одиночка, на руках якої двійко дітей-підлітків, котрих треба годувати, одягати, вчити… Отож чи не міг би я, враховуючи мій багаторічний досвід заробітчанина, взяти її з собою за кордон, і там посприяти в пошуках місця з хорошим заробітком. Мешкала родича однокласниці в Коломиї, звалася Руслана і була дуже порядною жінкою.

Останні слова Оксана сказала з певним підтекстом. Справа в тому, що кілька років тому у нас вже відбулася подібна розмова. Тоді жінка вмовила мене заопікуватися, на чужині, її близькою подругою Галиною. Я нерозважливо погодився і справно виконав свою обіцянку, влаштувавши новоспечену заробітчанку дитячою нянькою в дім мого шефа, сеньйора Марко. Однак Галя виявилася «атмосферною» жінкою. Не минуло й кілька місяців як вона умудрилася закрутити любовні шури-мури зі своїм господарем.

Цей потаємний роман тривав недовго, і був незабаром викритий дружиною сеньйора. Родинної сварки як такої не було, бо дружина Марка просто пішла та розповіла його матері. Вердикт старої донни, ревної католички, був простий, або син забуває про свою коханку і повертається в лоно сім’ї, до дружини та дітей, або вона прокляне його і позбавить спадщини.

Звісно, Марко не був останнім дурнем і вибрав власну забезпеченість та домашнє благополуччя. Більше того, підлий ловелас, перекинув всю вину на бідолашну Галину, заявивши що вона розпусниця і повія, яка своїми підступними спокусами спонукала його до такого важкого гріха. Я ж по його словах був ледь не професійним сутенером, котрий все це спланував привівши нечестиву жінку в його дім.

Результат цих «любовних розбірок» був плачевним для двох невезучих українців. Нещасливій Галі зробили «депорт» і відправили на Батьківщину. Я ж втратив непогану роботу, і від гріха подальше теж був змушений податися в мандри. Дуже вже мені свербіли руки надавати по писку брехливому сеньйору, і тільки загроза потрапити в іноземну буцегарню стримала від такого необдуманого кроку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше