6.2

На розі вулиці їх чекав темний закритий екіпаж із гербом Бюро магічної безпеки на дверцятах. Кучер, побачивши слідчого, швидко відчинив двері, і вони з Емілі заскочили всередину, ховаючись від зливи. Усередині пахло шкірою, сухою деревиною та слабким ароматом захисних рун, викарбуваних на панелях.

Кіріан опустився на м'яке сидіння, відкинув намоклий плащ і дістав із кишені той самий скляний флакон із фіолетовою рідиною, який Емілі знайшла у схованці «Фенікса». У темряві карети рідина випромінювала м'яке, ритмічне сяйво, схоже на пульсацію живого серця.

- Ви знаєте, що це таке, Емілі? -запитав він, пильно розглядаючи флакон.

- Ні, - чесно зізналася дівчина, сідаючи навпроти й підтягнувши ноги. - Я закінчила магічну академію з відзнакою за спеціальністю вдосконалення заклять, але зілляваріння й темна алхімія - це не моя сфера. Я ніколи не бачила подібної структури. Вона здається… магічно нестабільною.

- Це отрута «Тіньовий верес», - сказав Кіріан, його голос звучав важко й похмуро. - Вона не залишає жодних слідів у тілі після смерті. Для звичайного цілителя це виглядає як зупинка серця або раптовий набряк від алергії. Саме так помер Густав Вальке та Альберт Рітз. Вашому братові вдалося добути зразок цієї речовини прямо з лабораторії Прея.

 Отже, Ітан мав доказ! - Емілі подалася вперед, її очі засяяли.  Він знав, що перші дві смерті - це вбивства! Він ішов до Прея, щоб змусити його зізнатися або зупинити його!

- Або Прей сам був наступною жертвою, і ваш брат намагався його попередити чи допитати, - виправив її Кіріан. - Але вбивця виявився спритнішим. Він підлаштував вибух у лабораторії, щоб знищити й Прея, й усі докази. Ітан дивом вижив тільки тому, що його тіло зреагувало на вибухову хвилю трохи швидше.

Емілі притиснула долоні до обличчя, намагаючись переварити усе почуте. Картинка нарешті почала складатися в єдине ціле, але від цього ставало лише страшніше.

- Що ми робимо далі? - запитала вона, вирівнявшись і подивившись на слідчого.

- Зараз ми прямуємо до маєтку Дерека Вейнрайта, - сказав Кіріан, нахиляючись до вікна й даючи сигнал кучеру. - Він четвертий у списку. Якщо вбивця ще не завдав удару, ми повинні випередити її й взяти Вейнрайта під охорону Бюро.

- А як щодо Теодора Моргана? -  згадала дівчина шосте ім'я. - Якщо він дізнається, що ми на його сліду, він може змінити порядок жертв!

- Моргана охороняють краще - він чиновник департаменту, і біля нього постійно є магічна варта, - пояснив де Бюрей. - А от Вейнрайт живе один у своєму заміському будинку.

Екіпаж рушив із місця, важко торохтячи колесами по вологій бруківці. Емілі дивилася у темне вікно, за яким миготіли рідкісні тьмяні ліхтарі нічного міста. Вона згадала свої мрії про роботу в Міністві магії, про співбесіду, яку пропустила, про спокійне життя, яке закінчилося того моменту, коли отримала звістку з лікарні.

Тепер повернення назад не було. Вона стала частиною небезпечної гри між помстою й правосуддям.

- Кіріане, - тихо кликнула вона слідчого через деякий час.

Чоловік повернув до неї свій темний, виважений погляд.

- Що?

- Якщо ці вбивства пов’язані зі смертю Віктора Кросса … чому ж тоді вбивця чекав п'ять років? Навіщо йому знадобилося стільки часу?

Кіріан на мить замовк, дивившись на фіолетовий флакон, що сяяв у його руках.

- Тому що п'ять років знадобилося, щоб розробити цю отруту, знайти кожного з «шестірки» і підготувати бездоганний план, - повільно промовив він. - Він чекав, поки вони забудуть про минуле й почуватимуться в безпеці. Помста, Емілі, - це страва, яку такі люди готують дуже довго. І зараз він вийшов на фінішну пряму.