Розділ 1: Не за планом

31 Травня 

Я була виснажена .

Останні три місяці практики забрали більше сил, ніж я могла собі уявити . Навчання робота над дипломом, постійні дедлайни і відчуття, що кожен наступний день схожий на попередній .

Я прокидались з думкою про те, що потрібно щось зробити .

А засинала з думкою про те, що не встигну .

І сьогодні вперше за довгий час мені просто захотілось втекти він усього цього хоча б на кілька днів .

Я лежала на ліжку і бездумно гортала телефон, поки не зупинилась.

Луцьк

І в моїй голові утворилась ідея, яка могла стати ковтком свіжого повітря в життя.

Я відкрила наш спільний чат з дівчатами 

Олекса :                                                                     Дівчата давайте 2 червня поїдемо в Луцьк? Хочу хоть трохи відпочити від усього. Тай день народження треба якось відсвяткувати.

Перша відповідь з'явилась майже моментально .

Даша:                                                                                     Я за! Мені також  уже потрібна втеча від навчання. 

За хвилину ще.

Ангеліна:                                                                               Я теж.  Давно нікуди разом не вибирались.

Я усміхнулась.

Залишилось дочекатись Уляни.

Уляна:                                                                                     Я  після  цього диплому скоро сама ним стану. Тому я теж їду.

Я засміялась.

Уляна завжди вміла сказати щось саме в той момент, коли потрібно було розрядити ситуацію .

Ми дружили давно. Настільки давно, що іноді вона здається мені більш сестрою, ніж подругою.

За кілька хвилин наш чат уже був заповнений повідомленнями .

Коли їхати.

Яким потягом.

Що подивитись.

Спочатку ми планували поїхати на один день, але потім Даша запропонували залишитись на ніч.

І ніхто не заперечував.

— А чому б і ні? — сказала я, коли ми вже обговорювали це в голосовому дзвінку. — Раз уже їдемо, то хоч нормально відпочинемо.

— Тоді треба шукати готель, — нагадала Ангеліна.

— І бажано недалеко від вокзалу, — додала Уляна.

Ми швидко знайшли кілька варіантів.

Один із них сподобався всім.

Nareli Hotel Lutsk

Великий затишний готель неподалік від вокзалу.

Дві кімнати.

Нічого надто розкішного — просто комфортне місце, де можна було переночувати після насиченого дня.

Я відкрила сторінку готелю ще раз.

На фотографіях були великі вікна, тепле освітлення, спокійні кремові й кавові відтінки інтер'єру.

— Виглядає красиво, — сказала Даша.

— Тоді бронюємо? — запитала я.

— Бронюємо.

Я оформила два номери.

На електронну пошту одразу прийшло підтвердження.

Оплата при заселенні.

— Все, — сказала я, дивлячись на екран телефону. — Тепер назад дороги немає.

— А ми й не збиралися повертатися, — засміялася Даша.

Я відклала телефон.

Вперше за останні кілька тижнів я відчула, що чекаю на щось із нетерпінням.

Не на здачу роботи.

Не на черговий ранок, коли потрібно кудись поспішати.

А просто на поїздку.

На кілька днів без звичного ритму.

Наступного вечора я сиділа на підлозі біля відкритої дорожньої сумки .

До від'їзду залишалося зовсім небагато.

На ліжку лежав одяг, який я планувала взяти із собою, а поруч — косметичка, зарядний пристрій і маленька сумка.

Телефон час від часу оживав від нових повідомлень у нашому чаті.

Даша:                                                                                     Не забудьте зарядки.

Ангеліна:                                                                               Я вже третій раз перевіряю валізу.

Уляна:                                                                                     Я ще навіть не починала збиратися.

Даша:                                                                                     Ми це знали.

Я усміхнулась, закрила валізу й поставила її біля дверей.