Розділ 1.

Привіт, мене звати Вероніка, можна просто Нікуся і це міні історія. Гарного читання🌷🤍

Переписка:

—Привіт Адель) Я зараз у відпустці і приїхала в Умань, зможемо зустрітися ?

—Ооо привіт, так давай зустрінемось. Сьогодні вже пізно, може завтра?

—Ок, в нашому кафе о 13:00?

(Ваше повідомлення вподобали❤️)

Закінчення переписки

Ну що, залишилось лише чекати.

—Доця ти вдома? Я наче бачила твою машину.

—Так, я на кухні,—я виглядаю з кухні з приправами в руці. Мама стояла з пакетами її улюбленого бренду.

—Ой а що це ти таке готуєш?—запитала вона, розвʼязуючи свої лабутени.

—Захотілося чогось смачненького, тож я вирішила зробити чізкейк,— я підійшла до стола де вимірювала потрібну кількість цукру. —А що ти там накупила?

—Я купила тобі атласну спідницю..

—Маам, я приїхала у відпустку на пару днів, а не на все літо.

—Ну тай шо, будеш тепер ходити в мілітарі формі?—вона почала розкладати свої покупки на стіл.

Я давно шопилась насправді, я за цим навіть сумувала..та на передку в тебе думки геть не про одяг, а про побратимів, яких ти маєш врятувати з мінімальним обладнанням.

—Як твій ніс,люба?—мама підійшла ближче щоб краще роздивитися мій новий ніс.—Ти чому нам з батьком нічого не сказала про ринопластику? Ми б дали тобі грошей.

—Мам, я працюю, в мене є гроші. Я вдячно що ви скидаєте мені гроші щомісяця,—я відвернула голову, щоб мама змогла побачила мій профіль.—Але це зайве.

—Ну що мам-мам,—вона сіла на стілець і підперла щоку рукою, важко зітхаючи.—Ти для нас з батьком завжди будеш маленькою..ви з братом все самі, ми вже не знаємо чим вам допомогти.

Я витерла руки об фартух і сіла навшпиньки навпроти мами, взявши її руки в свої.

—Ви з папою і так багато чого для нас зробили, ви жили для нас, а тепер живіть для себе.

—Коли ж ви встигли так вирости,—вона погладила мене по голові, на її очах почали зʼявлятись сльози.—Так, не нюнькати мені тут!

Вона витерла сльози на щоці тильною стороною руки. Мама завжди казала: не нюнькати мені тут. Навіть тоді, коли тільки вона сама плаче в компанії.

—Я хотіла попросити в тебе дещо.

—Що? Знову зʼїздити на край світу, вночі по воду, де плавають жаби?—посміхнулась я

—Ні! Досить вже згадувати, то було лише один раз! Мені потрібно щоб ти завезла оцей пакунок,—вона кивнула головою в сторону червоної коробки.—В неї там син приїхав і там щось для нього, я не дивилася що там, бо це якась її знайома передала.

—Добре, я завезу,—я почала підводитись,-але пізніше, спочатку чізкейк

—Ні! —я підняла брову,—тобто..просто завези зараз, я гляну за тим тістом.

—Ти його минулий раз викинула, а коли я прийшла то вже стояли куплені чізкейки.

Мама відвела погляд ніби це її не стосувалося. Вона нарубала мені задачу і це означало,що мені лише лишилось її виконати.

—Я не викину це тісто,—я глянула неї, чекаючи продовження,—обіцяю, хоча воно вже смердить. Тільки одягни там шорти і футболку, яку я вже купила, не поїдеш ж ти в своїй формі.

Я розвʼязала фартух і кинула його на стіл. Глянувши на той топ, який мама купила, я була в шоці, він практично нічого не прикривав. З шортами та сама фігня. Але якби я їх не вділа, мене б мама не випустила з хати.

—Ой як гарно! З розміром не прогадала,—мама підійшла ззаду і з блиском в очах дивилась на мене через дзеркало, коли я взувала кеди.—Може якогось парубка зустрінеш.

—Мені не потрібні хлопці, мені і так добре.

—Та в тебе вже точно хтось є, але ти мені не кажеш

—Та нема в мене нікого.

—Господи, коли я вже побачу тих онуків,—вона схрестила руки ніби говорить із самим богом.

І після цих слів я вийшла за двері. Поки я йшла до машини, яка була припаркована за домом, я встигла зустріти одну мерзенну людину. Це та ще скотиняка. Короче, от вам міні-історія про неї: оця Кароліна розвіяла про мене слухи по всьому місту, що я ніби то сплю з кожним чоловіком! А знаєте чому вона це зробила? Тому що її хлопець лайкнув моє фото, де я виклала збір на мій напрямок. Коnчена бLядь. Через неї я не могла закрити той збір 3 місяця, тому що на мене подали скаргу декілька людей.

Приїхавши на ту адресу, яку дала  мама, я зрозуміла що це нехілий такий райончик [тобто дорогий]. Я набрала маму:

—Ти не вказала дім твоєї подруги.

—Ой, та я зараз скажу щоб вона вийшла на вулицю, чекай,—дала збій, ніби це не їй треба, а мені.

Надіюсь, що вам ця історія зайде так саме, як і мені🌚🫶🏻