Варвара машинально оновила стрічку соціальних мереж.
На екрані з'явилося нове фото.
Біла сукня. Усміхнена наречена. Чоловік у темно-синьому костюмі ніжно обіймав її за талію.
Валентин.
Палець завмер над екраном.
Вона відкрила наступне фото. Потім ще одне.
«Найщасливіший день нашого життя», — було написано під світлинами.
Варвара гірко всміхнулася.
Три роки він повторював, що не готовий до шлюбу. Що спочатку потрібно стати на ноги. Що ще не час. Що вони обов'язково повернуться до цієї розмови пізніше.
А три місяці тому він просто сказав:
— Я зустрів іншу. Пробач.
І ось тепер — весілля.
Не з нею.
Сльоза впала на екран телефона.
Варвара швидко витерла її долонею й вимкнула телефон.
— Чому?.. — ледь чутно прошепотіла вона.
Перед очима раптом сплив той літній вечір, коли вона вперше переступила поріг квартири Наді й зустріла хлопця, який, як їй тоді здавалося, мав стати коханням усього її життя.