8

— Отже, ти передумала? — схилившись над Джарою, яка сиділа на м’яких подушках, мовив Анубіс.

Вона повільно підвела на нього погляд.

— Навіщо ти приховуєш своє обличчя? — запитала вона, не відповідаючи на його слова.

Він помітно напружився.

— Це не твоя справа, — огризнувся він.

— Я все одно докопаюся до правди, — спокійно сказала Джара. — Подобається тобі це чи ні.

— Навіщо тобі правда? — зневажливо кинув він. — Ти полонянка. Тобі варто думати про втечу, а не про істину.

Вона примружилася.

— А може, я передумала?

Анубіс здивовано зупинився.

— Передумала? — перепитав він.

Джара засміялася коротко, майже зухвало.

— Не сподівайся. Я не передумаю, але правду дізнаюся — обов’язково.

— Даремно стараєшся, — холодно відповів він. — Ти нічого не знайдеш.

— Це ми ще побачимо…

Він уважно подивився на неї, ніби намагався зазирнути глибше — туди, де зароджувалися її думки. Потім знехотя махнув рукою.

У кімнаті з’явилися двоє слуг. Вони принесли підноси зі стравами: фрукти всіх можливих кольорів, глечики з вином, що виблискувало, мов рубіни.

— Ти, мабуть, зголодніла, — мовив Анубіс. — Їж і пий, скільки забажаєш. Але не забувай про мою пропозицію. Якщо погодишся — матимеш усе, чого тільки захочеш.

— Десь я це вже чула… — пробурмотіла Джара собі під ніс.

— Що ти сказала? — різко запитав він.

— Відпусти мене, — підняла вона голову. — Я все одно не прийму твоїх умов.

— Не можу, — відрубав Анубіс. — Ти сама прийшла до мене. До моєї гробниці. А це означає, що ти належиш мені.

З цими словами він розвернувся й пішов.

— Я нікому не належу! — крикнула Джара й ударила кулаками по подушках.

Коли кроки стихли, вона згорнулася, обійнявши коліна.

— І треба було мені так вляпатися… — прошепотіла вона. — Я ж знала про прокляття гробниць, про переселення душ… Що ж тепер робити?

Вона дивилася в одну точку, і думки клубком тиснули на груди.

"Треба щось вирішувати. Негайно. Інакше я загину тут — у невідомо якому місці — і ніхто навіть не згадає мого імені…"

— Джамаде… де ж ти? — ледве чутно прошепотіла вона.

Вона заплющила очі — і перед нею з’явився його образ. Таким, яким вона бачила його востаннє: високим, темноволосим, упертим і живим.

— Я врятую тебе, — прошепотів образ. — Я вже йду за тобою...

Джара різко розплющила очі й кілька разів моргнула.

— Здається, я божеволію… — пробурмотіла вона.

Вона взяла кілька ягідок винограду й почала повільно жувати. Потім зробила ковток вина — густого, терпкого, напрочуд смачного. Ніколи в житті вона не пила нічого подібного. Не втримавшись, налила ще й випила з таким самим задоволенням.

Трохи підбадьорившись, Джара підвелася й вирішила оглянути кімнату.

Приміщення було витримане в бордово-золотих тонах. На стінах висіли гобелени: прекрасні жінки, уклінні люди — і всюди поряд із ними Анубіс.

— Як же ти себе любиш… — криво всміхнулася вона.

Її погляд упав на двері. Вона повільно рушила до них.

На диво, вийшовши в коридор, вона не почула жодного окрику. Біля входу стояли двоє вартових, але вони навіть не поворухнулися.

— Чому ви мене не зупиняєте? — запитала вона.

— Ти вільна робити все, що забажаєш, — відповів один із них. — Такий наказ нашого пана.

— Усе, що захочу?

— Так, господине.

— А як вийти звідси?

Вартові промовчали.

— Ясно… — зітхнула Джара. — Значить, знайду сама.

Вона пішла далі коридором. Усюди — зображення Анубіса. Картини, барельєфи, статуї. Нарешті вона дійшла до масивних дверей. Вони були замкнені.

Вона смикала, тиснула, шукала — марно.

— Що ти тут робиш? — пролунав голос за спиною.

— Мені сказали, що я можу ходити, де заманеться, — відповіла вона, не обертаючись.

Анубіс підійшов ближче.

— Це правда, — мовив він. — Але в цю кімнату тобі заходити не можна.

— А що там?

— Заборонено! — гаркнув він. — Це єдине, що я забороняю тобі.

Він уже хотів піти, але вона зупинила його.

— Можна ще одне питання?

— Що ще? — кинув він через плече.

— Ти не такий, яким хочеш здаватися. Навіщо ти граєш цю роль?

Анубіс не відповів.

Він просто пішов.

Джара дивилася йому вслід, стискаючи кулаки.

— Я докопаюся до істини… — прошепотіла вона. — Чого б це мені не коштувало.