Частина 9

Джара зіскочила з коня і прив'язала його у тіні однієї зі стін, біля руїн храму. Не знаючи, чому, але вона знову захотіла сюди приїхати. Тут вона була у своєму видінні, і звідси почалася її довга дорога, ось тільки, де ця дорога закінчується вона не знала…

Дівчина побачила в піску щось блискуче і підійшовши, підняла. Це виявилося золоте кільце з безліччю завитків і невеликим рубіном у центрі. Одягнувши його на палець, вона подивилася на нього. Кільце було якраз в пору.

- Це кільце зветься «Дочка пустелі», і воно не всім дістається, - сказала Зара, зі стрибуючи з коня.

- Я тебе не розумію…

- Тебе визнала пустеля. Ти донька цієї країни.

- Але це всього лише каміння та пісок…

Зара посміхнулася.

- Навіть стародавнє каміння вміє «дихати».

- Але... я все одно не розумію.

- Згадай видіння. Тебе тоді теж тягло сюди і все почалося саме тут. Ти думаєш чому все так? Моя мила, каміння та пісок можуть багато розповісти, тільки треба навчитися їх слухати. Ти – дочка пустелі! А це означає, що твоє місце тут!

Джара усміхнулася, а потім знову стала серйозною.

- Джамад – ваш шейх, і він має право відмовити мені…

- Він прислав мене за тобою, а Джаред дуже непокоїться, куди ти зникла.

- З якого дива Джаред турбується?

- Він любить тебе. І саме серце підказало йому, де тебе шукати. Не будь це так, він би не зупинився вночі в оазісу.

Джара на неї пильно подивилася.

- Ти ж не звичайна жриця, адже так?

- Яка різниця... Поїхали назад!

У пустелі ніч настає швидко. Тому дівчата приїхали до села, коли зовсім стемніло. Здалеку вони почули музику та веселощі.

- Вже гуляють, - усміхнулася Зара.

Вони віддали поводи одному з людей в селищі.

- Де ви їздите? Брати собі місця знайти не можуть.

Жриця подякувала за попередження, і вони попрямували у бік житла.

Коли вони проходили повз гуляючих, Джара ловила на собі погляди.

- Чого це на мене так усі дивляться? Вони ж не вперше мене бачать.

- Ти об'єднала двох братів, а це велика заслуга. Не з'явись ти тут свого часу, все б так і лишилося.

- Не треба хвалити мене! Сталося те, що мало статися. У цьому немає моєї заслуги!

- Це як сказати.

Вони увійшли до будинку. Кімната була яскраво освітлена. Два араби ходили туди-сюди, міряючи кроками кімнату.

- Слава Аллаху! Ви повернулися! – кинувся до них Джамад. - Чому так довго?

Зара подивилася на Джару.

- Вона знайшла обручку, і мені їй треба було все пояснити.

- Ходімо!

Джамад схопив Джару за руку і повів на двір. Джаред і Зара пішли слідом.

Люди, побачивши шейха, припинили танці та повернули голови у його бік.

- Народе мій! Звертаюся до вас із новиною! Ця дівчина від тепер одна з нас!

Люди зааплодували.

- А також я хочу повідомити, що Джара одружується з людиною з правлячої сім'ї! Я з радістю повідомляю…

- Почекай! – втрутився Джаред. - Джара ще не сказала, чи любить вона мене?

Дівчина підняла на нього свої очі, і те тепло, яке вони випромінювали, і ніжність сказали більше слів.

- Отже, вирішено! - Джамад узяв Зару за руку і повів у коло танцівників.

До Джари підбігла дівчинка, і, взявши теж за руку, повела танцювати.

Джаред опустився на лаву і почав спостерігати за нею, не зводячи очей. Вона вигиналася в такт музиці, і навіть не уявляла, якою прекрасною виглядала.

До нього підійшов Джамад.

- В чому справа? Чому ти один?

- Вона чудова! – просто відповів брат.

- Іди до неї, і нехай Аллах буде із вами!

У цей момент Джара подивилася в їхній бік і зупинила погляд на Джареді. Араб підійшов до неї і, взявши її обличчя в долоні, прошепотів:

- Ти мені так і не сказала: чи любиш?

- Люблю. Покохала ще у видінні, коли ти попросив обійняти тебе, пам'ятаєш?

- Я пам'ятаю все до дрібниць! О, моя принцесо, як ти тоді мала рацію, кажучи, що не можна жити минулим!

Вона хмикнула.

- Ти згодна прожити зі мною життя?

- Все життя, мій любий!

- О, Джаро! - він підняв її, а вона обняла руками його шию. Їхні губи зустрілися, і злилися в довгому пристрасному і водночас ніжному поцілунку.