Частина 4

     -4-
 

    Джара озирнулася на всі боки. Це зовсім не те, що вона пам'ятала в останнє. Замість темного коридору та широкої кімнати були ланцюги, списи, мечі та безліч саркофагів, різноманітних видів, маленькі та великі горщики. Але найбільше у цьому приміщенні було статуй Анубіса.
Раптом одна зі статуй ожила та підійшла до неї.

- Ласкаво просимо до мого царства.

     Дівчина зсунула брови.

- Ти – Анубіс?

- Я – втілення Анубіса.

- Значить, ти людина... Звичайна людина... Навіщо я тут? Адже я не померла, правда?

- Ти не померла. А тут ти тому, що сильна духом, і допоможеш мені вирватися у світ!

- Ні! Не допоможу! Твій час закінчився багато століть тому. Люди вже не вірять ні в підземне царство, ні в багатьох богів. Зараз на землі один бог, - почала розповідати Джара.

- Ти брешеш! – вигукнув він. - Такого бути не може!

- Замкнувся тут у своїй гробниці, або що це таке…  Ти просто схиблений фанатик давнього часу. Вийди на світ і подивися, як живуть люди.

     Анубіс на неї пильно подивився.

- Ти тепер моя! Джамад тебе ніколи не знайде!

    Шейх ходив туди-сюди по залі, де зібрав наближених до себе людей. Стояла цілковита тиша, тільки й було чути, що бурмотіння Сахіба, який щось читав у великій книзі. Джамад не витримав і підійшов до нього.

- Ну що там?

- У книзі Смерті написано, що якщо хочеш потрапити в царство мертвих, для цього треба випити хоча б один ковток крові будь-якої тварини та вмитися нею перед погребельним вогнищем. Після цього тіло впаде, а душа відправиться в інший світ, але при цьому ти будеш живий і тільки якщо в тому світі твоя душа загине, тоді і тіло твоє помре. Але я цього не допущу, я буду поруч. А Зара, - за цих слів Сахіб подивився на дівчину, - якщо наші тіла почнуть трястись, і ти побачиш, хоч найменшу ознаку крові, одразу почне обливати нас крижаною водою, тоді наші душі зможуть повернутися.

     Дівчина кивнула.

- Я зроблю все, як ти кажеш.

- От і добре.

- Чому ти раніше не казав, що маєш здібності шамана? – поцікавився Джамад.

     Сахіб усміхнувся.

- Цей дар мені передався від діда, але його можна використати лише в крайніх випадках, коли небезпека досить велика.

     Араб кивнув головою.

- Але й робота твого слуги, мені теж подобається, - вів далі шаман.

     Цього вечора ніхто не спав. Декілька арабів вирушили на пошуки звіра, а решта добували дрова для погребального вогнища. Джамад сидів осторонь і дивився, як метушаться його люди. До нього підійшла Зара.

- Чи можна з тобою поговорити?

- Звісно.

- Ти справді любиш цю дівчину?

     Джамад на неї подивився.

- Не знаю з приводу "справді", але те, що мені з нею добре, це факт. Пробач мені, що зробив тобі боляче.

- Джамаде, тобі нема за що просити прощення... Ти правильно вчинив, тому що це було рішенням наших батьків... Почуття між нами не з'явилися, як з'являються між чоловіком та жінкою. Просто ми прийняли волю наших батьків, не подумавши про те, що самі мучилися б, зігравши весілля.

     Він усміхнувся.

- Дякую тобі, що зрозуміла.

- Немає за що. Я люблю тебе як брата, так що звертайся.

     До них підійшов Сахіб.

- Люди повернулися. Час починати.

- Чудово!

     Утрьох вони швидкими кроками попрямували до вогнища. Біля нього лежала тушка вбитої лисиці.

- Потрібно випустити з неї всю кров! Принесіть чашу! – наказав Джамад.

   Було виконано. Сахіб розчленував звіра і кров потоком полилася в посудину. Коли вона була заповнена, шаман простяг її шейху.

- Пригуби, а потім умийся нею. Той, хто хоче слідувати за нами, повинні зробити те саме! – прокричав Сахіб.

     Джамад зсунув брови і суворо обвів поглядом своїх людей.

- Подорож буде довга і небезпечна. Дорога до потойбічного світу – справа не жартівлива. Вона багатьом може коштувати життя. Саме тому, я не хочу і не можу змушувати когось із вас слідувати за мною ... - Шейху не дали закінчити.

- Ми готові йти за тобою!

     До нього підійшов Сахіб.

- Вони підуть усі. Тобі все одно потрібно зробити вибір, але в селіщі мають залишитися чоловіки, щоб захистити жінок та дітей у разі нападу.

     Джамад кивнув головою.

- Заро! – крикнув він. - Поки мене не буде, ти залишаєшся за головну!

     Вона кивнула.

- Все буде гаразд! А ти, Джамаде, будь обережнішим і привези назад Джару!