27 глава.

Пологи.

— Ми не вороги, — спокійно сказала Ада, хоч серце калатало в грудях.
— Усі так кажуть, — холодно відповів один із них.
Ситуація загострювалася, коли раптом із одного з укриттів пролунав зойк. Різкий. Болісний.
—Народжуємо! Але вана не зможе сама!
—Так де Киріна?
— Вона не встигає… — прошепотіла молода змія.

Ада не вагалася.
— У мене є досвід!

«Хоча пологи я майже прийняла тільки у своєї кішечки Масі. Коли ми не встигли до ветеринарної лікарні. А круглосуточні бознаде.»
Чоловік вагався, але коли знову пролунав голосний чи то крик, чи шипіння. Він кинув, а далі...
Передчасні пологи. Кров. Паніка. Невпевненість.
Ада діяла швидко — чітко, без страху. Хоч це в перше Ада приймає пологи у змії. В такий момент вона згадуює програму на телевізорі «У світі тварин». Її рухи були трохи не впевненими. Але голос — рівним. Вона наказувала, підтримувала, заспокоювала. Лія допомагала, подаючи воду, тканини, заспокійливі трави.
Коли до останньої кладки Ада поклала останьє яйце, ліс ніби видихнув разом із ними.
Ніхто не постраждав.
Погляди змінилися. Недовіра поступилася обережній вдячності.
День для дівчат видався насиченим, а знайомство зі знахаркою цеокрема історія.

— Свтанового.–привіталась жіночка з мохом на голові.

—Добрий вечір.– спокійно відповіли дівчата.

—Людина і не боїться, цікаво.

—Слухай Лія а тобв не здається, що цей мох знайомий.— Ада швидко підмигнула подрузі.

—О! Так наче десь бачила.

Знахарка стушувалась, щось не розбірливо сказала та зникла у натовпі зівак.

Далі день потік своїм руслом.
Ада готувала їжу й навчалася у зміїних жінок нових рецептів — простих, але поживних. Вона сміялася, коментувала свої трішки змінені рецепти, що мед краще додавати наприкінці, щоб зберегти аромат.
Лія бавилася з дітьми, змушуючи їх сміятися магічними іскрами, що перетворювалися на світлячків.
Чоловіки тим часом облаштовували для них нічний притулок — переплітали гілля, укладали мох, натягували тканину між стовбурами.
.