7 глава.

Академія магії Ардхеліон здавалася величезною фортецею, що дихає магією. Ада навіть не намагалася приховати, як дивиться на все широко розкритими очима.

Їх зупинили при вході два студенти-стражі.

Страж:
— Видати перепуск тільки учениці.
— А супровід?
— Супровід — через реєстрацію у канцлера.

Лірія, не лякаючись авторитетів, взяла Аду за руку й повела у високу круглу вежу.

Перед ти як йти на іспити дівчата пашли до кабінету ректора. Але замість ректорки зустріли помічницю Єлз. Лірія спитала что можна Аді на деякий час залишитись в Академії?  На що у відповідь почула рішуче "Ні!". Так все змінив викладач темних чар. Котрий зайшов в прийомну кімнату. Всі крім Ади здригнувся. Та Ада спитала ще раз у помічниці.

—Чи можна їй жити та ходити по Академії на час іспитів?

— Так.–коротка боязлива відповідь та вручений тимчасовий бейдж. Несвтигла помічниця оговтатись,  як дівчата з довідкою були вже за дверима. Швидко спустилися до виходу, як не звідки з'явилася ректорка Академії. 

Ректорка була поважна жінка у срібних окулярах — Ректорка Міранда Грейс, відома тим, що бачить людей наскрізь.

Вона довго мовчала, вивчаючи Аду поглядом.

— Ти не учениця.–перевела погляд на злякано Мілу. Голосом нетерплячим відмов продовжила. —За мною.

Лірія та Ада розтупилися пропускаючи Ректорку, а самі поплентались за нею.

Ада підійшла до Лірії та шепотом.

— Це...

—Ректорка Академії Міранда Грейс. – теж шопотом відповіла Лірія