31 глава

Цікавий ранок.

«Темрява.
Срібний туман.
Земля під ногами ніби дихала.

І серед цього — силует жінки.
Розмитий, ніби складений із диму і блиску. Обличчя — не видно. Але волосся довге, трохи розпатлане, і голос...

Голос тихий, але чіткий. Немов шелест листя, що знає, про що мовчить.

— Адо... ти чуєш мене?..

— Час наближається. Не тікай...

— Ти — ключ. Але не всі двері ведуть додому.

Ада хотіла відповісти, закричати, розпитати, але щось потягло її вниз — різкий рух, падіння — і тиша.»

Вона розплющила очі.

Перше, що відчула — дотик. Теплий, обволікаючий. Чиїсь руки обіймали її за талію, груди м’яко притискались до чийогось тіла. Пахло шкірою, лісом, теплом.

Другим — тепле, м’яке світло, що пробивалося крізь штори.

Вона підвела голову — і ледь не зчепиа головою того, з ким лежала.

Керон.

Його рука інстинктивно стисла її сильніше — і тільки тоді він розплющив очі. В очах — сон, здивування... і щось інше. Небезпечне.

— …Адо?
Вона на мить завмерла.

— Що це? Де я?

Він повільно сів, не відпускаючи її одразу.

— Це мої кімнати у старому крилі. Оборотням потрібно власні, окремі кімнати на випадок. трансформацій…
— Але як ти тут опинилась?.. — він зморщив брови. — Ти пішла з Лією до кімат. Я бачив тебе вчора.
Ада нахмурилась. 

—Тобто бачив? Ми з Лією як пішли подорожувати так и не повернулись. Дуречі, що з помічницею Лії, як повина була нас зустріти в місті?

 Ада відірвалася від нього та уважно дивилася на оборотня. Керон знизав плечима. Потім дівчина видихнула повітря та озирнулася: високі стіни, камін, важкі меблі, сірі кам’яні підлоги. Це точно не її кімната і не Ліїна. Схажа на...

«Підвал. »— подумала вона.

Керон повернувся до дівчини спиною. Ада повернула голову в його сторону. І почала роздивлятись широкі плечі, які напружувалась від рухів, добре розвинені м'язи спини. Від загривка до копчика проходила шерстяна полоска по хребту. Чоловік встав натягуючи білизну, оголивши сідниці, підійшов до не великого вікна.

— Кажеш не повернулися. Що сталося? І я не чув, як ти увійшла до кімнати.

Тишина росповзлась приміщенням. Не отримавши відповіді Керон повернувся до непрошаної гості.
— Адо? Ти чого?