10 глава

Провал.

В Академії було шумно. Ада сиділа в коридорі навпроти дверей з латунною табличкою: Проф. Мірен Грейв. Скрита магія. Заключний іспит.

Чекала вже довго. За стіною — тиша. Потім окрик. Потім звук, схожий на вибух... і ще тиша.

Коли двері відчинилися, Лірія вийшла з блідим обличчям і не одразу глянула на Аду.

— Ну? — спитала та, піднімаючись. — Склала?

— Провалила, — тихо відповіла Лірія. — Скрита магія — це не лише формули. Це — контроль, тиша, тінь. А я… я емоційна. І віна це знав. Віна… спеціально загнала мене у кут.

— І що тепер?

— Тепер — передача. Іспит при іншій комісії. Але… — вона зітхнула. — Якщо вдруге провалю — мене не випустять. Ні диплома. Ні практики. Нічого.

Ада мовчки обняла її.

— Якщо ти думаєш, що я приїхала сюди просто попити чаю, ти сильно недооцінюєш мою драматичну натуру. Я залишаюсь. Ми здамо цей іспит. Хоч підпалимо половину Академії — але здамо.

Лірія втомлено всміхнулась.

— Сподіваюся, ти не жартуєш.

— А я хіба схожа на людину, яка жартує, коли справа стосується дружби?— Ада посміхнулася, а занею і Лірія. 

Стіни академії вбирали магію, голоси, страхи. І коли на одному з внутрішніх двориків зібрались студенти для тренувальної практики, повітря вже тремтіло від очікування.

Лірія мала продемонструвати контроль над стихією в бою — останній тест перед допуском до перездачі. Поруч стояла Ада, як завжди — спокійна, але з очима, в яких світилася напруга. Вона знала: хтось тут готується накинутися не словом, а дією.

І він справді з’явився.

— Ну що, відьмочка, — сказав рудуватий оборотень, з’явившись з натовпу, — дозволь допомогти тобі з демонстрацією. Ти ж не проти трохи реального напруження?

Куратор не встиг заперечити. Парі оголосили. Змагатися — один на один.

Бій почався. Лірія трималась — контролювала вогонь, тінь, потік енергії. Але оборотень не просто атакував — він грався. Натякав, принижував, виводив з себе. На мить її захист зламався — і він кинувся вперед, надто жорстко, не для тренування. Лірія впала, закриваючись щитом.

— Досить! — голос Ади розсік повітря.

Усім здавалося, що вона просто дивиться. Але хтось із учнів потім казав, що в той момент щось клацнуло — на рівні повітря, тканини, відчуттів.

Оборотень застиг. Його тіло напружилось — він задихався, ніби щось зсередини зупинило потік енергії.