Початок подорожі.

Лада жила у маленькій хатинці на узліссі разом зі своїм молодшим братиком — Орієм. Він був ще юнаком, з очима, в яких завжди світилося сонце. Його сміх був таким веселим, що навіть пташки на деревах, здавалось, замовкали, аби послухати. Але дитинство Орія не було легким — він рано втратив батьків.

Того дня, коли біда прийшла в їхню сім’ю, небо розірвалося від гніву грози. Блискавки били так близько, що здавалось — сама земля тріскається. Батько й мати кинулися рятувати дітей, але саме в ту мить вогненний спис небес ударив у дах їхньої хати. Полум’я, крик, гуркіт — усе злилося в один страшний спогад.

Лада встигла прикрити собою маленького Орія. Блискавка торкнулася її плеча, і замість того, аби забрати життя, залишила у ній щось інше — іскру, що відтоді ніколи не згасала. З того дня Лада могла чути голоси вітру, розуміти мову рік і відчувати, як живе сама земля.

Батьки загинули тієї ночі. Лада і Орій лишилися самі. Вона стала для брата і матір’ю, і сестрою, і опорою. Орій ріс добрим і довірливим, він любив слухати, як Лада переповідала історії, які нашіптували їй дерева та зорі. Йому здавалося, що сестра знає відповіді на всі питання.

Обрій ріс, потроху мужнів. Та з часом сталося щось страшне. Орій почав забувати прості речі. Спершу він плутав імена сусідів, потім не міг згадати дорогу додому з річки. Найболючішим для Лади було те, що одного вечора він подивився на неї — і в його очах не спалахнуло впізнання.

— Хто ти? — прошепотів він, і ці слова впали на її серце, як камінь.

Тоді Лада згадала стару легенду, яку ще їхня мати розповідала перед сном. У самісінькому центрі землі росте Дерево Мудрості. Його коріння живить пам’ять усього світу: воно зберігає імена предків, долі людей і навіть пісні, які давно забули. Той, хто дістанеться до цього дерева й попросить про допомогу, може повернути пам’ять тому, кого любить.

І хоч дорога туди була сповнена небезпек, Лада вирішила вирушити. Вона знала, якщо Орій забуде остаточно, то зникне не лише його пам'ять, а й їхній зв’язок, та нитка любові, яку вона берегла всі ці роки. Домовившись із старостою села, що подбає про брата, Лада почала збиратися у дорогу.

Перед відходом вона обняла брата. Він сидів тихо, ніби тінь самого себе, і навіть не розумів, чому в її очах блищать сльози.

— Я повернуся до тебе, — прошепотіла Лада. — І ти знову згадаєш, що я твоя сестра.

Так почалася її велика подорож — шлях до серця землі, де росте Дерево Мудрості, і де на неї чекали випробування, здатні відновити не лише пам'ять Орія, а й змінят. саму долю Лади.