Епілог

Елі

Шість місяців потому

 - Як же чудово що ви змогли приїхати!  - я не можу натішитися появою вдома Ріка і Айши.  Вона зовсім не походила на ту пихату смагляву красуню яку я бачила при першій зустрічі.  На її обличчі не було ні грама косметики, і вона постійно посміхалася.
 - Я ледве вмовила Ріка!  Він параноїк - постійно боявся, що ми можемо нашкодити малюкові перельотом.  Джонатан проспав майже весь час.
 - Він такий милий!  - в сотий раз, дивлячись на племінника Джейса повторюю я.
 - Ну добре, давай його мені.  Я ж теж хочу потримати Джонатана!  - Джейс забирає у мене немовлятко і милується ним точно так само, як я хвилиною раніше.  - Привіт, приятелю!  Який же ти красень!  Виростеш справжнім серцеїдом.  А знаєш, адже я - твій дядько, і потім як-небудь навчу тебе як завойовувати серця прекрасних дам.
 - Джейс!
 - А що?  Всеодно це він поки маленький, але в майбутньому я сподіваюся стати його наставником в цій справі.  Не всім же так щастить з дівчатами як мені.
 - По-моєму ти бовкнув зараз зайвого!  - бурчу і відступаю від нього на крок.
 - Ну я ж мав на увазі тебе!
 - Так вже й бути - зараховано!
 - Гей, хлопці, може вже віддасте сина матері щоб вона могла його погодувати?  - встряє Рік.  Виглядає він як ніколи щасливим і на кілька років молодшим ніж є насправді.
Джейс неохоче передає племінника Айші.  Ми втрьох влаштувалися у вітальні, а Айша ховається в кімнаті щоб нагодувати Джонатана.
 - Ви надовго прилетіли?  - питаю Ріка, відламуя шматочок від круассана.
 - Ні.  Відсвяткуємо Різдво і назад.
 - Я радий що ти зумів утримати бізнес батька.  Знав, що ти впораєшся.
 - Дякую.  Мені багато в чому допоміг ти.
 - Дурниця.  Ми ж брати.
 - Напевно пора лягати спати.  Ви поспілкуйтеся, а я піду відпочивати.
 - Ні, я теж втомився з дороги.  Завтра буде цілий день на розмови.  - Рік встає і йде до Айші, а ми заходимо в нашу спальню.
 - Чудово що вони приїхали!  Я так сумував по брату і переживав.
 - Знаю.  Як добре що все так склалося.
 - Що ж.  Він більше не той розгублений Рік, котрим був раніше.
 - Ти зумів його повернути з неправильної доріжки.
 - Він сам себе витягнув, а я всього лише був поруч.
Ми засипаємо під мерехтіння гірлянд за вікном, а я в напівдрімоті смакую завтрашній день.  Я так старалася вибрати для Джейса подарунок, і сподіваюся той сюрприз йому сподобається.  Я так і поринаю в сон із легкою усмішкою на обличчі.

 - Відкривай швидше!  - просить Айша Ріка, який занадто довго дивиться на свій об'ємний подарунок, не поспішаючи розпаковувати.
Нетерпіння дружини його підштовхує відкрити коробку і він здивовано ахає.
 - Оце так!  Ти насправді купила мені ноутбук?  Так я ж мріяв про нього!  - Рік приймається цілувати Айшу так наполегливо і швидко, що ми з Джейсом відвертаємося, посміхаючись.
Ми продовжуємо відкривати подарунки, і останнім я дарую свій.  Джейс розпаковує його і піднімає на мене погляд.
 - Це для нашого шевроле?  Круто!
 - Так.  Ти багато їздиш за кермом і я подумала, що твоїй спині це не дуже подобається.  Тому масажний чохол буде до речі.
 - Твоя правда, Ель.  Мені дійсно не вистачало такої штуковини.
Ми всі разом сідаємо за стіл.  Нас сьогодні зібралося багато, в тому числі мої батьки і Нік з Холлі і Бертою.  У них народилася чудова дівчинка.
 - І все ж чому назвали дитину Бертою?  Мені здається ви підбирали інше ім'я.  - цікавиться батько у Ніка.

- Як тільки вона народилася, ми зрозуміли, що це ім'я їй підходить.
 - Схоже, це правда.  - підтакує тато.
Вечір проходить в прекрасній сімейній атмосфері, і я дуже рада тому, що ми всі разом.  Особливо мене радують налагоджені відносини з мамою.
Коли всі розходяться, а Рік з Айшою відправляються спати, я збираю посуд що залишився в посудомийну машину і тягну Джейса в нашу спальню.  Там ми переодягаємося і вкладаємося в ліжко.
 - Який хороший сьогодні вечір.  Тобі все сподобалось?
 - Так, а тобі, Джейс?
 - Дуже.
Джейс лежить на спині, закинувши одну руку за голову, а другою мене обіймає.  Я кладу свою долоню на його груди, ковзаючи поглядом по улюбленим татуюванням.
 - Я можу зробити наш вечір ще кращим.
Джейс одразу цілує мене в губи.
 - Я не про це, дурню!
 - Ти мене обізвала!
 - Ну ти можеш зараз бути трохи серйознішим?  - питаю його, хоча насправді мені подобається його грайливий тон.
 - Все для тебе.
Я дивлюся йому прямо в сині очі і вимовляю, видаючи тим самим мій особливий подарунок.
 - Я вагітна.
Джейс розпливається в найщасливішій і широкій усмішці з усіх можливих.
 - Повтори-но!  А то раптом мені почулося!
 - У нас буде дитина, Джейс.
Чи варто говорити який ефект справили на нього ці слова?  Він засипав мене поцілунками, качав в обіймах, безперервно повторював наскільки він щасливий.  І я також була безмежно щаслива.

Елі

Через вісім місяців

 - Тепер я точно вмира-аю!  - стогону я, все міцніше стискаючи руку Джейса, яка вже побіліла від мого натиску.
 - Вітаю!  У вас дівчинка!
Я відкидаюся на кріслі, не в силах повірити в те, що відбувається.  Дивлюся на дочку, потім на чоловіка і помічаю в його очах сльози.
 - Господи, маленька!  Ти тільки подивися на неї!  Вона ж досконала!  Прекрасна!  - Джейс невідривно дивиться на дочку, яку забрали в інший кут пологового залу для зважування.  - Я такий щасливий!  Такий щасливий!
 - Не можу повірити, що вона наша!  Це все так неймовірно!
Джейс стурбовано дивиться мені в очі.
 - Ти моя героїня!
 - Мені було так страшно.
Він обережно обіймає мене за плечі.
 - Знаю, мила.  Ці вісімнадцять годин тебе сильно вимотали.  Як же мені тебе шкода!
 - Зате подивися на це чудо!
Ми знову переводимо погляди на новонароджену дочку і я готова присягнутися що ніколи в житті не бачила нікого досконалішого ніж вона!