Глава 4. Дівчина з ароматом кави.

Ранок Аліси починався з запаху кави. Не дорогих зерен, привезених з-за кордону, а простого меленого напою, який вона готувала собі в маленькій турці. У її кімнаті завжди було трохи тісно: книжки займали половину столу, кілька старих журналів — підвіконня, а біля ліжка стояла лампа з абажуром, яку вона любила запалювати вечорами.

Вона жила у квартирі з мамою, яка працювала медсестрою у лікарні. Батька вона майже не пам’ятала. Її світ був скромним, але теплим. Кожна річ мала історію, кожна дрібниця була їй рідною.

Після сніданку вона поспішала на роботу. Кав’ярня, де вона працювала баристою, була маленькою, але затишною: кілька столиків біля вікон, старий грамофон у кутку й запах свіжої випічки. Тут вона проводила більшість своїх днів, посміхаючись клієнтам і вивчаючи їхні характери крізь замовлення.

— Два еспресо, як завжди, — бурмотів старенький чоловік у сірому пальті.
— Капучино з корицею, — просила дівчина-студентка з втомленими очима.

Аліса любила спостерігати за людьми. Вона вірила, що кожен приховує в собі історію, гідну книги. Іноді їй здавалося, що вона сама живе всередині роману, але головні події ще попереду.

У вільний час вона читала. Книги для неї були більше, ніж втечею — вони були дверима у світ, де завжди відбувається щось справжнє: кохання, подвиги, велика доля. І десь глибоко в серці вона вірила, що одного дня її власна історія теж почнеться.

Друзі часто дивувалися, чому вона не має хлопця. Вона лише знизувала плечима й сміялася:
— Бо я чекаю правильного.

Ніхто не знав, що Аліса досі незаймана. Вона берегла це не через сором чи страх, а через переконання, що перший поцілунок, перша близькість мають належати лише тому, хто справді змінить її життя.

Увечері, повернувшись додому, вона відкрила книгу й сіла біля вікна. На вулиці йшов дощ, і світло ліхтаря падало прямо на сторінки. Вона вдихнула запах кави, який ще лишився в кімнаті, і зупинилася. Її думки знову повернулися до нього — чоловіка з кав’ярні, до його очей, до того, як він дивився на неї.

Аліса злякалася власних відчуттів. Адже це було занадто сильним для такої короткої зустрічі. Але десь у глибині душі вона знала: цей чоловік стане частиною її історії.