Між світлом і думкою.

Бути живою.

Бути живою — це не просто дихати,
не просто зустрічати світанки
і рахувати дні.

Це сміятися так, щоб боліли щоки,
плакати, коли болить,
і не соромитися власної слабкості.

Це закохуватися,
навіть знаючи про ризик.
Мріяти, навіть коли страшно.
Помилятися, падати і знову підійматися.

Бути живою — це дозволяти собі відчувати.
Не приглушувати серце,
не ховати душу за байдужістю
і не жити наполовину
лише тому, що так безпечніше.

Це ловити сонячний промінь
на долоні, танцювати посеред кухні,
обіймати тих, хто дорогий,
і берегти моменти, які ніхто не сфотографує.

Бо життя не в кількості прожитих років.

Воно в тому, скільки разів ти сказала:
«Я тут. Я відчуваю. Я люблю. Я мрію. Я живу».

Тож не просто існуй. Смійся.
Плач. Люби. Ризикуй.Мрій.

Будь живою. По-справжньому.
До мурашок. До серця.
До самого краю душі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше