Між світлом і думкою.

Ріст.

Я завжди роблю те, чого боюсь.

Не тому, що мені не страшно.
Навпаки — страх іде поруч,
тримає за руку і переконує повернути назад.

А я все одно йду.

Бо знаю: якщо постійно обирати те,
що безпечно, можна прожити ціле життя
і так і не дізнатися, на що ти насправді здатна.

Страх не завжди означає «не роби».

Іноді він просто шепоче:
«Тут починається щось нове».

Тому я переступаю через сумніви,
роблю крок, помиляюся, падаю,
підіймаюся і пробую знову.

Бо кожного разу, коли роблю те, чого боялася,
я залишаю позаду свою стару версію.

І стаю трохи сильнішою,
трохи сміливішою, трохи більше собою.

Я не перестаю боятися.
Я просто перестаю дозволяти страху
вирішувати за мене.

Бо іноді це єдиний спосіб рости.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше