Між світлом і думкою.

Зла не тримаю.

Зла не тримаю. Правда.
Я відпускаю людей, їхні слова, їхні вчинки
і навіть ті рани, які вони залишили після себе.
Не тому, що не боліло.

А тому, що більше не хочу
носити чужу провину у власному серці.
Я не мщуся. Не будую планів.
Не бажаю комусь зла.

Просто іноді думаю: нехай карма працює
без вихідних та перерв.
Бо кожен рано чи пізно зустрічається з тим,
що сам колись відправив у світ.

Сказав комусь боляче — почує подібне.
Знецінив чиїсь почуття — одного дня зрозуміє,
як це бути непочутим.
Зрадив довіру — можливо, сам опиниться
по той бік зачинених дверей.

І це не покарання. Це просто життя,
яке повертає людині її ж вибори.
Тому я нічого не тримаю.
Я просто відходжу вбік і дозволяю часу
зробити те, чого я ніколи не хотіла робити сама.

Бо іноді людям потрібне не покарання —
а просто зустріч із наслідками власних вчинків.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше