Між світлом і думкою.

А тепер молись.

А я ж обіцяла: коли закінчиться моя депресія —
я посаджу на карвалол того, хто загнав мене туди.
Я не забула. Я просто чекала.
Поки біль стане досвідом, сльози — спогадом,
а я — тією, яку вже не так легко зламати.

Ти думав, що поставив крапку?
Ні. Ти просто відкрив нову сторінку.
А тепер молись. Бо граю я.
І цього разу я не буду пояснювати правил,
не залишатиму тобі запасного ходу
і не підказуватиму, де вихід.

Правил більше немає.
Є тільки я, мій спокій
і твоє запізніле розуміння:
ти сам навчив мене грати жорстко.
Тож сідай навпроти. Граю я.
А тепер — без правил.

Лірія Маєр

Подобається

#2250 в Різне
#451 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 28.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись