Між світлом і думкою.

Гуляли удвох.

— Ти де була?

— Гуляла.

— Одна?

— Ні.

— А з ким?

— Я вийшла надвір, а там дощ.
Стояв такий красивий, ніби небо вирішило
нарешті зі мною поговорити.
Тож ми й гуляли удвох. Він мокнув разом зі мною,
стукав краплями по плечах, змивав із думок зайве
і зовсім не ставив дурних запитань.
Не ревнував. Не контролював.
Не питав, чому я мовчу. Просто був поруч.
Тому, якщо тобі цікаво — ні, я була не сама.
Я була з дощем. І, чесно кажучи,
це було одне з найкращих побачень.

Лірія Маєр

Подобається

#2250 в Різне
#451 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 28.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись