Між світлом і думкою.

Вона вже всюди була.

Буває, хочеш послати людину
куди подалі.
Вже й слова підібрані,
і напрямок подумки визначений,
і навіть побажання щасливої дороги
готове злетіти з язика…

А потім подивишся на неї…
І розумієш:
А вона вже всюди була.
І в пеклі, здається,
встигла побувати.
І в раю її, мабуть,
просили більше не приходити.

І що тепер їй побажати?
Здивувати її неможливо.
Образити — складно.
Послати — безглуздо.

Бо ця людина, здається,
ще до тебе встигла пройти
всі можливі напрямки.

Тож залишається тільки зітхнути,
подивитися їй услід і подумати:
«Ну хоч цього разу сама не заблукай».

Лірія Маєр

Подобається

#2246 в Різне
#452 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 28.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись