Між світлом і думкою.

Вона була доброю коброю.

Вона була доброю коброю — мов тиша перед бурею,
тепла усмішка з отрутою правди,
яку вона ніколи не застосовувала першою.
Вона знала, як жалити, але вибирала лікувати.
Знала, як ламати, але віддавала себе, щоб берегти.
М’яка, але небезпечна, спокійна, та не беззахисна.
Та, що могла знищити і обрала небо над полем бою.
Тому її боялись ті, хто не розумів добра зі сталевим хребтом.
І цінували ті, хто знав: іноді найстрашніша сила —
це та, що вміє себе стримати.

Лірія Маєр

Подобається

#1094 в Різне
#183 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись