Між світлом і думкою.

Пізній синдром невиговореної грубості.

Деякі після сварки сумують від сорому й вини,
бо, мовляв, були занадто різкими, надто жорсткими,
занадто гострими словами ранили.
А я — інша порода.
Я переживаю, що стрималась даремно,
що могла вдарити словом точніше,
саркастичніше, болючіше.
Що варто було говорити без фільтрів,
без цієї зайвої чемності,
без «я ж культурна, треба триматися».
Бо інколи істина не шепоче —
вона рве голос, ламає чемність,
і, чесно кажучи, іноді непогано було б не тільки сказати жорсткіше… а й, можливо, вирішити все по-старому —
без зайвих слів.

Лірія Маєр

Подобається

#1042 в Різне
#182 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись