Сумних людей зазвичай уникають — ніби смуток заразний, ніби біль має дотик, який залишає слід на чужих долях. Їх не обіймають довго — аби не відчути, як холод печалі просочується під шкіру. Їм не ставлять зайвих запитань — бо раптом відповідати доведеться не жартами, а правдою. Сумних людей не люблять, бо вони нагадують, що світ не завжди яскравий, що душа іноді тріскається по швах, а сильні теж падають. Їх часто називають «важкими», «надто чутливими», «надто глибокими», ніби глибина — це вада, а не здатність відчувати. Так, це майже аксіома світу — але тільки для тих, хто боїться заглядати глибше, ніж власна посмішка. А той, хто вміє любити по-справжньому, не тікає від сумних. Він сідає поруч, мовчить разом, тримає за руку і не лякається темряви — бо знає: саме там народжується справжнє світло.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
