Між світлом і думкою.

Вона була книгою… а я не вмів читати.

Вона була, мов найцікавіша книга у світі —
з запахом таємниці,
з рядками, що світяться теплом,
з сюжетами, які хочеться переживати
раз за разом.
У ній було стільки всесвітів,
стільки сміху й болю,
стільки незрозумілих символів,
які могли розкритися лише тому,
хто вміє читати серцем.
А я… не вмів.
Тримаючи її в руках,
я боявся перегорнути сторінку,
лякався глибини її душі,
сприймав слова, не розуміючи сенсу.
Я бачив обкладинку —
і не помічав історії.
Я торкався сторінок —
але не відчував того,
що вона намагалася сказати мені
тихим, тремтливим шепотом душі.
Вона була книгою, яку читають повільно,
бережно,
зупиняючись на кожному реченні,
щоб не пропустити жодної дрібниці.
А я був тим, хто відкрив —
але не зміг зрозуміти.
І, можливо, найбільша трагедія в тому,
що така книга заслуговувала
на кращого читача.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше