Між світлом і думкою.

Вона — не просто подруга.

Мені кажуть:
«Вона ж просто твоя подруга…»

А я тільки усміхаюся.
Бо як можна пояснити комусь,
хто не відчував такої світлої близькості,
що просто — це не про нас?

Вона — причина моєї віри
в те, що жіноча дружба існує
без тіней заздрощів, без змагання,
без тиску «краща–гірша».
Лише два серця, що вибрали
бути поруч.

Вона — моє тихе «я з тобою»,
коли світ занадто гучний.
Моя опора у дні,
коли руки опускаються,
і моя радість у миттях,
коли хочеться кричати від щастя.

Вона знає мої страхи,
і все одно лишається.
Вона бачить мої рани,
і не тікає — навпаки,
накриває мене теплом,
як ковдрою у зимову ніч.

Її сміх лікує краще за ліки,
а присутність поруч
— мов світло у темному коридорі.

І тому, коли знову хтось скаже:
«Вона ж просто твоя подруга…»
я посміхнуся ще ширше.
Бо правда в іншому:

Вона — моя Бестія.
Моя вибрана родина.
Моя доказова магія,
що справжня дружба між жінками
не міф — а дар.

І я бережу її
як найцінніше,
що дала мені доля.

ВІРШ ПРИСВЯЧЕНИЙ ДЛЯ МОЄЇ БЕСТІ, МОГО СОНЕЧКА ТА КОЗАНОЇ ЖІНОЧКИ ДАШУЛІ❤️

Лірія Маєр

Подобається

#1079 в Різне
#179 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись