Між світлом і думкою.

Іноді люди дуже багато думають…

Іноді люди дуже багато думають,
мов сплетені павутиною в голові,
намагаються передбачити всі кроки,
зважити кожен подих,
порахувати всі зірки, що світять над ними.

А треба просто жити.
Вдихнути вітер, що пахне дощем,
не стримувати сміх,
коли він проривається крізь серце,
не думати про завтра,
коли сьогодні ще має смак свободи.

Бо життя не в формулах і не в планах,
воно в крихітних спалахах:
в очах перехожого,
в шелесті листя під ногами,
в мить, коли серце б’ється сильніше від радості.

Іноді треба просто відпустити розум,
віддатися часу,
допустити хаос,
і дозволити собі бути просто людиною —
з усім шумом, всім світлом і всіма тінями.

Жити… не думати.
Відчувати… не розраховувати.
І зрозуміти, що іноді достатньо однієї миті,
щоб усе сталося.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше