Між світлом і думкою.

Я, звичайно, можу нормально поводитися…

Я, звичайно, можу нормально поводитися,
говорити правильні слова,
посміхатися там, де треба,
не порушувати правил,
не встрявати у бурю емоцій…

Але це так нудно.
Серце скучає за іскрою,
що ламає тишу.
Розум нудьгує в межах «гарно» і «пристойно».
А душа хоче вибуху,
хоче торкатися краю,
де все дозволено,
і сміх звучить як заклинання,
і погляд палає як свічка у темряві.

Так, я можу бути «нормальною»,
але хіба це життя?
Коли можна бути живою —
коли можна бути вогнем?

Тож іноді я обираю хаос.
І нехай це не правильно,
і нехай хтось скаже: «не можна»,
я обираю іскру…
бо нормальність — це лише тінь життя,
а я хочу світло, спалах, грім і шал.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше