Між світлом і думкою.

Єбанутий характер, але гарні очі.

Єбанутий характер,
наче вітер, що ламає дерева
та носить пил по пустелі думок.
Він бунтує, кричить, заплутує
і ніби спеціально штовхає
туди, де холодно і страшно.

Але гарні очі…
В них — океан, у якому можна тонути,
не боячись утопити серце.
Вони світять, як маяк для загублених,
і змушують забути про бурю характеру,
хоч на мить — хоча б на одну мить —
і віриш, що все складеться.

Бо іноді краса поглинає хаос,
і навіть єбанутий характер
стає просто людським
у світлі тих гарних очей.

Лірія Маєр

Подобається

#1410 в Різне
#267 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись