Між світлом і думкою.

Стрибай.

Стрибай у надії,
що в тебе виростуть крила.

Не поспішай ламати себе,
не поспішай краяти серце
за те, що ще не вмієш літати.

Крила не з’являються раптово —
вони дозрівають у тиші,
у ночах, де ти мовчиш,
прислухаючись до власного болю.
У ранках, де піднімаєшся
трохи вище, ніж учора.

Стрибай…
сила приходить не тоді,
коли ти готова,
а тоді, коли душа вирішить,
що більше не хоче повзати.

І коли надія
перетвориться на світло всередині,
ти раптом відчуєш:
щось розкривається.
Щось оживає.
Щось виростає…

Крила.

Твої.

Лірія Маєр

Подобається

#625 в Різне
#54 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись