Між світлом і думкою.

Кінець сильної особистості.

У часи, коли чоловіки ховаються за маминими спідницями,
у часи, коли в кожному слові звучить холодне
«я тобі нічого не зобов’язаний»,
у часи, коли любов міряють тим,
«а ти мені що даси?» —
я раптом почула інше.

— Кохана, фігня це все.
Вирішимо.
Ти головне не хвилюйся.

І це було наче злам.
Кінець моєї сильної, броньованої особистості,
яка звикла сама тягти світ.

Бо поруч з ним я вперше захотіла
бути слабкою.
Вперше дозволила комусь
стати моєю опорою.

Я робитиму все, що він скаже.
Не тому, що мушу.
А тому, що довіряю.

Лірія Маєр

Подобається

#1076 в Різне
#182 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись