Між світлом і думкою.

Битва всередині.

Переможи себе — і виграєш тисячі битв.
Не тих, що шумлять на чужих полях,
а тих, що тихо палають у грудях,
де ворог має твоє обличчя.

Бо війна не завжди вимагає мечів —
іноді достатньо одного «так» у темряві,
або одного «ні», сказаного вчасно,
щоб світ не звалився всередину тебе.

Перемога не виглядає, як фанфари.
Вона — як ранок після безсоння,
коли під очима темні кола,
а в серці — спокій замість грому.

Перемогти себе — це навчитись мовчати,
коли хочеться кричати.
Вибачати, коли серце просить кари.
Стояти, коли легше впасти.

Це вміння дивитись на себе чесно,
без прикрас, без маски, без втеч.
Побачити власну тінь і не злякатись,
бо навіть у тіні живе світло.

Тисячі битв виграє той,
хто одного разу здолає свій страх.
Бо тоді жодна буря не страшна,
жоден крик не виб’є з дороги.

Справжня перемога — не на арені слави,
а у тиші, коли ти сам із собою.
І в цій тиші чути серце,
що б’ється не проти, а за.

Переможи себе —
і жоден ворог не матиме влади.
Бо найміцніша броня —
це мир у власній душі.

Подобається

#1148 в Різне
#196 в Поезія

Відредаговано: 27.12.2025