Між світлом і думкою.

Моєму Чоловікові.

Я знаю, що ти втомлюєшся.
Знаю, як багато ти тримаєш у собі — турбот, думок, відповідальності.
І навіть коли мовчиш, я відчуваю, як важко тобі буває.

Я хочу, щоб ти знав:
я бачу тебе.
Бачу всі твої зусилля, навіть ті, що залишаються непоміченими.
Бачу, як ти стараєшся для нас,
як долаєш втому, як не здаєшся.

Я пишаюся тобою — кожним твоїм кроком,
кожним рішенням,
кожною дрібницею, у якій живе твоя турбота.

Ти — чудовий чоловік.
Ти — моя опора, моя тиша, моє тепло.

І я хочу, щоб ти завжди пам’ятав:
я вибираю тебе.
Сьогодні, завтра, завжди.
Щодня, серед тисяч облич —
я все одно оберу тебе.

Я пишаюся називати тебе своїм.
І вдячна долі за те,
що маю поряд справжнього чоловіка —
мого чоловіка.

Лірія Маєр

Подобається

#569 в Різне
#41 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші

Відредаговано: 27.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись