Memories. Ouch.Спогади. Ауч.

Memories. Ouch.
Спогади. Ауч.

They come like small old songs you didn't ask to hear,
Вони — як старі пісні в шафі, що пахнуть прахом і дощем,

landing on the ribs of your chest with the weight of a familiar key.
сідають на ребра, немов ключ, що точно знає замок твого болю.

You trace them with a fingertip and find salt where sweetness used to be;
Проводиш пальцем по рельєфу — і там сіль, де колись було медове світло;

each memory a room with its own light and its own small betrayal.
кожна пам’ять — це кімната з власним світлом і тихою зрадою.

They teach you the geometry of loss: acute, obtuse, then blunt.
Вони вчать геометрії втрат — гострої, притупленої, потім тупої.

You learn to fold time like a letter you will never send.
Ти вчишся складати час конвертом, що ніколи не надійде.

Sometimes a face arrives like a sunrise that forgot to soften;
Іноді з’являється обличчя — як світанок, що забув пригладити гострі кути;

sometimes the past is only a table with a glass that trembles.
іноді минуле — це просто стіл і склянка, що тремтить від нічного подиху.

Memory is a lens that refuses to be noncommittal: it sharpens and blurs by turns.
Пам’ять — це лінза, що не вміє бути нейтральною: то загострює, то розмиває.

It keeps a ledger of small violences and soft mercies.
Вона веде книгу: там дрібні кривди і тихі помилування.

We nurse our hurts like plants — some take root, some simply rot.
Ми доглядаємо рани, як рослини: деякі укорінюються, інші гниють.

And yet there is a curious kindness in the ache — it remembers what you forget to keep.
Та в болю дивна ніжність — він зберігає те, що ти забув берегти.

Memories are artisans: they mend, they scar, they gild what remains.
Спогади — майстри: вони шиють, лишають рубці, позолочують уламки.

Sometimes the hurt is a compass that points to what must be healed.
Іноді біль стає компасом, що показує, що треба зцілити.

You will stitch a seam across a century of nights and call it a lesson.
Ти прош’єш шов через століття ночей і назвеш це уроком.

You will bargain with recollection like a poor traveller trading coins for light.
Ти торгуватимешся з пам’яттю, мов мандрівник, що міняє монети на промінь.

Remember: pain is not the only historian — tenderness takes notes, too.
Пам’ятай: не лише біль є істориком — ніжність теж робить записи.

Let some recollections be moths that circle the lamp and never enter the room.
Нехай деякі спогади будуть молями, що кружляють біля світла, не заходячи в середину.

Learn which windows to open and which shutters to fasten with care.
Вчись, які вікна відкривати, а які ставні замикати обережно.

Forgiveness is an economy of attention — spend it where the currency returns.
Прощення — економія уваги: витрачай її на те, що приносить віддачу.

And when ache returns, greet it like an old guest who knows how to leave.
І коли біль повернеться, прийми його як гостя, що вміє йти.

Memories. Ouch. — they are small gods with the manners of children.
Спогади. Ауч. — малі боги з манерами дітей, які не вміють мовчати.

They demand an altar of honesty: admit what you fed them, what starved.
Вони вимагають вівтаря правди: зізнайся, чим їх годував, чого позбавляв.

And then—soft—refuse to let them live alone inside you;
А далі — тихо — не дозволяй їм жити в тобі на самоті;

invite the present to sit at their table and make new meanings.
запроси теперішнє сісти з ними за стіл і винайти нові значення.

Because to feel is not merely to be bruised, but to be awake.
Бо відчувати — це не лише бути збитим, це бути пробудженим.

So carry your memories like incense: not to choke, but to remember where you came from.
Носи спогади як пахощі: не щоб задихати, а щоб пам’ятати, звідки ти прийшов.

Memories. Ouch. — and still: within the ache, a tender geography of who you are.
Спогади. Ауч. — і все ж: у тій болісності м’яка географія твого "я".