Вона бачила любов у порожніх серцях — не тому, що вони світилися, а тому, що вміла розрізняти тінь і спогад світла. Її погляд не шукав досконалості — він слухав тріщини, у яких ще тепліла пам’ять про тепло.
Вона знала: порожнеча — це не кінець, а простір, де колись щось жило. Де ще чути подих минулих слів, і навіть біль звучить, як молитва.
Вона торкалася мовчання — так, ніби це була жива істота, і у відповідь мовчання ставало м’якшим, наче вперше хтось не злякався його глибини.
Її любов не мала форми, вона не вимагала, не судила, не володіла. Вона просто світилася — як свічка, що горить не для себе, а щоб хтось інший міг знайти шлях у темряві.
І люди, яких вона торкалась словом чи тишею, ще довго не розуміли, що сталося. Просто в один день відчували: там, де була порожнеча, тепер щось дихає.
Може, це і є справжня любов — бачити життя навіть там, де воно мовчить.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
