Між світлом і думкою.

Три вічності.

Є три речі, на які можна дивитись без кінця:
як горить вогонь,
як іде дощ,
і як чоловік із терпінням і повагою
вчить жінку чомусь новому —
не сміючись із неї.

Бо у вогні — життя, що приймає знищення,
і світло, що народжується з болю.
Він шепоче: щоб бути теплом, треба обпектися.

У дощі — тиша небес,
що падає на землю, мов сповідь.
Краплини говорять: щоб очиститись, треба стати водою.

А у чоловікові, що не принижує, а підтримує,
— сила, що не кричить.
Його терпіння — як промінь, що освітлює без осуду.
Його повага — мов дім, де можна бути собою,
де кожна помилка — це крок до гармонії.

І, може, саме в цих трьох речах
схована мудрість вічності:
горіти — не знищуючи,
падати — очищаючи,
любити — не знецінюючи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше